Минулого тижня у Гагаузії, що на півдні Молдови, відбулися вибори башкана – голови автономної області. Їх виграла проросійська кандидатка Іріна Влах. Понад рік тому у регіоні пройшов референдум про вступ Молдови до Митного союзу, більшість гагаузів відповіла «так». Чи варто Кишиневу боятися у себе «кримського сценарію»? Про це говоримо з редактором порталу East West та публіцистом видання «Nowa Europa Wschodnia» Пйотром Олекси.
Перемогу Іріни Влах на виборах башкана Гагаузії польські ЗМІ вже встигли охрестити «перемогою Москви над Кишиневом». Чи це окреслення є слушним?
– Окреслення, може, й слушне, але банальне, оскільки Москва принаймні від 80-х років виграє у Кишинева в Гагаузії. Під час цих виборів, щиро кажучи, Кишинів взагалі і не мав шансів на перемогу, оскільки не виставив жодного кандидата. Всі кандидати на посаду башкана ідентифікували себе як проросійські. Реальність є такою: якщо політик чи суспільний діяч прагне побудувати кар’єру у Гагаузії, то мусить дотримуватися проросійської орієнтації. Найбільшим конкурентом Іріни Влах, яка була не просто проросійською кандидаткою, а й користувалася дуже виразною підтримкою Москви, був Ніколай Дудогло, багаторічний мер Комрату, гагаузької столиці. Він створює образ гагаузького патріота, при цьому дотримується проросійської позиції. З іншого боку, він пов’язаний з одним з молдовських олігархів, який підтримує правлячу проєвропейську Демократичну партію. Кампанія, фактично, відбувалася довкола двох тем – обіцянок поліпшення рівня життя мешканців Гагаузії та хто є більшим симпатиком Росії.
Аналізуючи ситуацію в Молдові, не можна відмовитися від українських паралелей. В Україні прибічники Росії, як правило, застосовують два типи аргументації: український ринок більше інтегрований з російським, інтеграція з ЄС погано відіб’ється на економіці, та існування розрекламованих Кремлем «духовних скрєп». Чи гагаузькі політики також розігрують ці карти?
– У випадку Гагаузії обидві карти розігруються одночасно. Інтелектуали, діячі культури підкреслюють, що гагаузи – народ тюркомовний – вже кілька століть пов’язані з «рускім міром», що вони захищають «кордони Російської імперії». «Трішки румун, трішки турок, трішки рускій патріот», – так себе окреслює, наприклад, один з місцевих діячів. Щодо економічної аргументації, часто підкреслюється, що Росія є найбільшим ринком збуту гагаузької сільськогосподарської продукції. До речі, в Росії діє ембарго на молдовські вина, а на гагаузькі – ні. З невеликих російських інвестицій в області роблять подію століття. Так що карти ті самі – економічна та духовно-культурна.
А чому Росію цікавить Гагаузія? Якщо подивитися на карту, регіон не має аж такого стратегічного значення. Кілька місяців тому Кремль заморозив фінансування Придністров’я, то тепер всі ті гроші пішли до Комрату?
– Ті гроші, які Росія давала Придністров’ю, не зникли повністю. Їх на якийсь час заморозили, тепер дотації відновлені, хоча й у меншому обсязі через очевидні економічні клопоти Москви. Наприклад, раніше Росія щомісяця доплачувала кожному пенсіонеру у Придністров’ї 15 доларів, тепер – 9. Заощаджені гроші не пішли гагаузам, а залишилися у Росії. Так, Гагаузія не має для Москви стратегічного значення, але вона грає свою роль – є доволі легким знаряддям дестабілізації політичної ситуації у Молдові. Гагаузи мають територіальну автономію, також автономію у сфері економіки, культури та освіти. Мають свій парламент, президента-башкана, судову систему. Башкан, до речі, є членом молдовського уряду. Тому Іріна Влах, проросійський політик, тепер засідатиме у проєвропейському кабінеті міністрів у Кишиневі. Маючи впливи в Гагаузії, Росія завжди зможе натиснути на Молдову сильніше.
А Кишинів взагалі щось робить, аби виправити ситуацію, зробити мешканців Гагаузії більш прихильними до себе, інтегрувати регіон з рештою країни?
– Треба чітко сказати, що протягом майже 24 років існування незалежної Молдови та майже 20 років функціонування Гагаузької автономії, Кишинів зробив дуже мало для інтеграції цього регіону. Довгий час центральна влада ставилася до Гагаузії легковажно, навіть більше – бували випадки дискримінації Гагаузії, обмеження бюджетних впливів до неї. Таке ставлення демонструють і політичні еліти, і пересічні молдовани. Мої знайомі з Кишинева часто дивуються, що я взагалі був у Комраті. Мешканці молдовської столиці, хоч мають до Гагаузії півтори години машиною, майже ніколи там не були! Брак впливів Кишинева на Гагаузію сьогодні це великою мірою ефект помилкової політики. Останніми місяцями спостерігаємо за несміливими спробами: з’являються промоційні відео, культурні проекти, але їм бракує координації. Практикується й популярний пострадянський спосіб збільшення впливу кишинівських олігархів на Гагаузію, але це, на мою думку, проба зайти в будинок через пожежний вихід.
Чи перемога Іріни Влах може якимось чином негативно позначитися на процесі європейської інтеграції Молдови?
– Ні, перемога Влах у цьому питанні багато не змінює. До цього часу Гагаузією керував Міхаїл Формузал, політик прагматичний, схильний до співпраці з центральним урядом та навіть ЄС, якщо це приносило йому та області дивіденди. Але він також дотримувався проросійської лінії. Це попередній башкан організував так званий консультаційний референдум про інтеграцію Молдови з Митним союзом. Чи поява в молдовському уряді Влах щось змінить – це радше питання щодо планів Кремля відносно Молдови. Вона, швидше за все, буде слухняно виконувати завдання Кремля чи шефа місцевої Соцпартії, пов’язаної з Москвою. Раніше це башкани Гагаузії намагалися зацікавити росіян своїми проблемами, аби зміцнити свої позиції у розмовах з центральним урядом, тепер же Росія сама може виходити гагаузам назустріч, використовуючи їх для досягнення своїх цілей.
Гагаузія знаходиться недалеко від Одеської області – активісти з так званих ДНР та ЛНР давно заявляли, що хотіли б її бачити у складі «Новоросії». Чи тверда позиція проросійських політиків у Гагаузії може мати вплив на безпеку півдня України?
– Як наразі, ми не отримували жодних сигналів про те, що у Гагаузії створюються парамілітарні загони, які могли б загрожувати безпеці Молдови чи України. Так, відбулися арешти людей, оскаржених у зв’язках із Росією з метою створення таких відділів, але їм не вдалося розгорнути свою діяльність. У цьому випадку добре задіяли молдовські служби безпеки. Я б не сподівався, що з Гагаузії може походити військова загроза для України. Регіон радше буде розмінною картою для гри з урядом у Кишиневі, а не у Києві.
Олена Бабакова