Москва посіла величезний досвід сіяння ворожнечі між націями колишньої І Речі Посполитої. Як історичний спадкоємець політики Візантії, вона знаменито заволоділа імперським принципом divide et impera – «розділяй і володарюй».
У 1834, після листопадового повстання, Росія разом з іншими загарбниками формувала фальшиву історичну пам’ять націй колишньої І Речі Посполитої. З цією метою засновано Археоґрафічну комісію, яка нищила, маніпулювала та фальшувала історичні документи земель Речі Посполитої. Незабаром всі ці маніпуляції залучили до історичної науки та системи освіти Російської Імперії.
Росія доклала всіх зусиль, щоб нації колишньої І Речі Посполитої були розділені чварами та суперечками, щоб визвольні змагання національного характеру поляків, литовців та українців абсолютно не об’єдналися у боротьбі із загарбниками. Українське прислів’я каже: «Чужими руками легше загорнути жевріюче вугілля». Цькування поляків на українців та українців на поляків впродовж останніх двохсот років було основним знаряддям російської імперської політики. Така політика швидко приносила результат.
Впродовж кількох декад у Польщі триває потужна пропагандистська кампанія задля геополітичної візії Романа Дмовського, котрий був рішучим противником федеративної ідеї Юзефа Пілсудського. Сучасні прихильники Дмовського пропонують подібний напрямок зовнішньої політики, що (як і під час четвертого поділу Польщі у 1939 році) може становити серйозну загрозу для польської державності та державного інтересу.
Проросійська геополітична стратегія Романа Дмовського – це фальшива концепція, яка несе серйозну загрозу польській незалежності та її безпеці. Треба раз і на завжди усвідомити, що геополітичні інтереси Росії та Німеччини ідентичні. Не існує вибору між Москвою та Берліном – це споконвічні партнери та союзники проти Польщі, Литви, України та інших держав регіону. Вісь Москва–Париж–Берлін, яку намагаються побудувати російські дипломати, – це реальна загроза безпеці держав Центрально-Східної Європи.
Російські дипломати постійно розраховують на те, що майбутні лідери Польщі власноруч знищать перспективу утворення регіонального альянсу військово-політичного характеру. Польща як лідер Міжмор’я є бастіоном Європи. Російські імперіалісти не можуть дочекатися моменту, коли прихильники геополітичної візії Дмовського попадуть у витівку і відкриють їм ворота фортеці.
Історія розділяє нації. Домовини Дмовського та Бандери ускладнюють утворення міцного геополітичного союзу, необхідного для вистояння незалежної Польщі, України, Литви та інших націй колишньої І Речі Посполитої. Дмовського та Бандери не можна викинути з історії. Історії не можна поміняти, але треба робити з неї висновки. Минуле не повинно заважати майбутньому. Історична пам’ять не повинна спонукувати нових конфліктів. Польщі та Україні потрібне співробітництво, а не історичні спори.
Тому, щоб вистояти за умов російської агресії, необхідно, всупереч всім провокаціям та історичним суперечностям, об’єднати зусилля, зміцнити трансатлантичну єдність, залучити нових членів до колективної безпеки НАТО та утворити нові регіональні альянси. Москва та Берлін не повинні вирішувати про долю незалежних держав Центральної та Східної Європи!
Саме тому, не піддаючись на провокації та спроби підсилити незгоду на основі історії та релігії, мусимо спокійно, сплановано та стійко зміцнювати партнерство зі США та Великою Британією, а також утворити нову стратегію регіональної безпеки між Адріатичним, Балтійським, Чорним та Каспійським морями.
Автор: Влодзімєж Іщук, головний редактор сайту: Jagiellonia.org та часопису: «Głos Polonii»/ AP