Згідно із законом про реінтеґрацію Донбасу, в понеділок, 30 квітня, Антитерористична операція на Донбасі має завершитися і розпочатися інший формат оборони: Операція Об’єднаних сил. Які виклики постануть після цього перед Україною і якими є найбільш вірогідні сценарії подальшого розвитку воєнних дій? Чи прагнуть мешканці окупованих територій повернутися до України? Відповіді на ці питання вже зараз почали шукати депутати Верховної Ради та громадські активісти України.
Офіційний Київ не поспішає розробляти і впроваджувати політику реінтеґрації окупованих Росією територій Криму і Донбасу. Отже ця ініціатива була перехоплена громадськими організаціями та частиною депутатів Верховної Ради. За підтримки парламентського комітету з прав людини, та неурядової організації «Ініціатива з управління кризами» в Києві відбулася третя Національна платформа «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію». Цей захід став ареною дискусій під гаслом: «Війна, мир та реінтеграція: що буде після АТО?». Відповідаючи на це питання, виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія» Володимир Лупацій заперечив проти самого підходу до реінтеґрації, як до чогось такого, що зараз не на часі, а стане актуальним лише згодом:
– Стереотип, що в нас побутує, що спочатку має бути деокупація, а тоді реінтеґрація, не спрацьовує. Тому що ці процеси мають відбуватися паралельно. Україна не винесла кримського уроку. Адже і аґресія, і окупація стали можливими внаслідок зриву, або відсутності тієї політики реінтеґрації, яка була. На сьогодні в умовах неоголошеної війни і глобальної нестабільності, фундаментально змінюється ставлення до реінтеграції і торкається це не лише України. Подивіться на країни Європи, які там відбуваються процеси фраґментації. Нам, по-перше, потрібен новий статус політики реінтеграції в умовах неоголошеної війни. Без всебічного провадження цієї політики в нас залишається ризик повторення ситуації, яка вже виникла.
Натомість, уряд та президентська влада не виявляють жодної стурбованості проблемами реінтеґрації окупованих територій та людей, що на них лишилися. Про це промовисто свідчить готовність виконавчої та президентсько влади фінансувати заходи з реінтеґрації та допомагати внутрішньо переміщеним особам, зазначив голова парламентського комітету з прав людини Григорій Немиря:
– За останні два роки урядом було прийнято кілька державних програм, стратегій і планів, спрямованих на інтеграцію переселенців та відбудову Донбасу. Проте фінансування таких програм було мізерне з точки зору масштабу проблеми. Якщо не буде фінансування в держбюджеті, ми тільки імітуємо, як реінтегрувати Донбас і Крим.
На думку Немирі, в Україні відбуваються і такі кроки, що лише шкодять політиці реінтеґрації. За приклад він навів нещодавно зареєстрований у Верховній Раді законопроект про внесення змін до закону про громадянство. Він передбачає позбавлення українського громадянства тих кримчан, які голосували на виборах президента Росії у Криму, і може, як вважає Немиря, серйозно послабити позицію України щодо Криму в захисті прав громадян і лояльності громадян до України.
Цю лояльність і так значно підірвали зусилля Росії яка за роки окупації Криму і Донбасу зачистила інформаційний простір від українських засобів масової інформації і замінила їх виключно російськими ЗМІ. Про це заявила перша заступниця міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова:
– Створена монополізована ієрархічна інформаційна система, де центральне місця посідає антиукраїнська аґітація і пропаґанда. Що в Україні є громадянська війна, що Україна — це недодержава, яка не спроможна впоратись із реформами, яка є корумпованою. При цьому російські окупанти щодня проводять обшуки та арешти незгодних із кремлівським режимом під звинуваченнями диверсантів, шпигунів, релігійних екстремістів. Таким чином люди перебувають у страху і стають самоцензурованими. Люди перетинають кордон у Криму і в черзі, коли йдеться про політичні настрої на півострові, говорять пошепки.
По той бік лінії фронту, як сказав Григорій Немиря, перебуває від 2,5 до 3 мільйонів українських громадян, а в Криму майже 2 мільйони. Якщо додати до цього майже 2 мільйони внутрішньо переміщених осіб на підконтрольній Києву території, то це величезний масштаб людей, які потерпають від аґресії Росії проти України.
Громадська організація «Сила права» розробила проект закону «Про прощення» має доповнювати закон «Про колаборацію». Розмови виключно про каральні заходи грають на руку опонентам, вважає керівник Платформи соціальних та гуманітарних інновацій «Єдиний координаційний центр» Олег Саакян. На його думку, доки Україна не дасть однозначних відповідей про покарання та прощення, цими питаннями маніпулюватиме Росія, а отже, гібридна агресія триватиме.
Депутат Верховної Ради Вадим Денисенко вважає, що наразі в Росії немає чітко визначеної політики щодо України і це означає, що жодних змін в її ставленні до проблеми деокупації Донбасу та Криму очікувати не доводиться.
– Мені здається, що на сьогодні про жодних миротворців, про жодні варіанти примирення в Росії не йдеться. Всі розмови про Донбас і миротворців – це не більше, ніж антураж, і на серйозному рівні говорити про якісь етапи примирення ніхто в Росії не збирається. В той же час, можна з великою часткою вірогідності говорити, що до президентських виборів в Україні про жадне серйозне воєнне загострення також не йдеться.
Але чи готові самі мешканці окупованих територій Донбасу до реінтеґрації в Україну? Виконавчий директор аналітичного центру Фабрика думки «Донбас» і радник міністра інформаційної політики України Дмитро Ткаченко зазначив, що недавнє опитування цієї категорії людей засвідчило, що попри тотальну російську пропаганду на окупованих районах стався поворот до позитивних тенденцій:
– На непідконтрольних територіях Донеччини дещо знизився рівень неґативної ідентичності. А саме: на запитання ким ви себе відчуваєте в першу чергу, тільки 13 відсотків на окупованих територіях сказали, що вони відсувають себе громадянами ДНР. В 2016 році цей відсоток був дещо вищий, він становив 18 відсотків. Тобто, мінус 5 відсотків. І це свідчить, в тому числі й про те, що насправді російська пропагандистська аґітаційна машина буксує. Кремлю нема що запропонувати цим мешканцям і крайньо неґативна ідентичність, яка ще 2016 року була 18 відсотків трошки відкотилася назад.
Ще одним позитивом стало те, що на окупованих територіях зменшилася кількість прихильників незалежності від України самопроголошених ДНР та ЛНР. 2016 року їх було 47 відсотків, а роком пізніше вже 43 відсотки. Водночас, 43 відсотки мешканців, що живуть під окупацією, вважають що для припинення воєнного конфлікту цим територіям треба надати особливий статус. І лише один відсоток опитаних підтримує продовження воєнних дій до цілковитого повернення цілого Донбасу під контроль України.
Вільгельм Смоляк