Президенти Польщі та України погодилися, що питання заборони ексгумації останків польських жертв на території України займеться двостороння комісія на рівні віце-прем’єрів. «Однієї тільки комісії буде недостатньо для поліпшення польсько-українських відносини. Потрібна установа, яка займеться історичним діалогом», - вважає доктор Павел Коваль з Інституту політичних досліджень Польської академії наук.
Він переконаний, що візит президента Польщі Анджея Дуди в Україну – це крок до нормалізації відносин з Києвом, особливо у зв’язку з історичним минулим, що має найбільший вплив на погіршення відносин між Варшавою та Києвом.
«Ми живемо у специфічний період польсько-українських відносин. Суспільні взаємини між поляками та українцями нині чи не найліпші в історії. Поляки – це перший народ, до якого українці мають найбільшу симпатію. Це показують усі опитування. Нині між Польщею та Україною у більшості сферах дуже добре співробітництво, наприклад це економічна співпраця, подібні погляди на безпекову ситуацію. Нині слід говорити про погіршення тільки політичних відносин», - зауважив він.
Отже, польсько-українським взаєминам потрібне поліпшення на політичному рівні. За словами Павела Коваля, традиція цих відносин така, що це можна зробити саме на рівні президентів. Експерт переконаний, що основною проблемою є політика, що стосується історії. Водночас потрібно визнати, що у питаннях історії не у всьому ми матимемо подібний погляд.
«З обох боків кордону історією займаються політики, котрі за професією не досліджують історію, а займаються її інтерпретацією і хочуть якось використати її для своїх політичних цілей. Усі політики в світі займаються історичною політикою і в цьому немає нічого поганого. Треба тільки “погодитися на незгоду” - визнати, що не у всьому будемо мати подібну думку. Треба також розуміти, що не завжди зможемо домовитися, особливо в Центральній Європі, де часто були дуже серйозні польсько-литовські, литовсько-білоруські, польсько-українські історичні конфлікти. Тому неможливо мати один спільний погляд. Політики повинні думати про три аспекти дійсності: історія, сучасність і майбутнє. Кожне історичне рішення має опиратися на історичні передумови, але треба також брати до уваги безпеку нині і в майбутньому», - додав він.
Павел Коваль наголошує, що польсько-українським відносинам необхідне «лідерство», тобто аби президенти встановлювали певні пропорції у взаєминах, розуміючи, що не у всьому вдасться знайти спільну мову. Також, за словами Коваля, для нормалізації відносин з Україною ефективними були б окремі установи, наприклад як у випадку відносин Польщі та Німеччини. Йдеться про інституційне вирішення та певну постійність.
«Були два історичні інститути, два фонди. Це дозволило створити ситуацію, в якій якщо є певні важкі теми, то політики можуть займатися актуальними та стратегічними темами, знаючи, що складними питаннями хтось водночас теж займається. Потрібна така установа, що займатиметься історичним діалогом для того, аби політики не мусили займатися цією темою. Установа, яка буде проводити дослідження, видавати книжки, організовувати семінари. Тут однієї комісії недостатньо, бо це політичний рівень. А потрібний виконавчий, постійний рівень», - сказав Коваль.
Павел Коваль впевнений, що візит Анджея Дуди був одним з найважливіших в історії польсько-українських відносин, позаяк політична криза у наших взаємовідносинах є найбільшою за останні кількадесят років.
У свою чергу, Міхал Кацевич з видання «Newsweek» сказав, що президент Анджей Дуда поїхав до Харкова «гасити пожежу» у відносинах з Україною.
«У відносинах Польщі та України вже щонайменше рік розгорається пожежа, яка руйнує їх. Правильно, що президент Дуда поїхав в Україну, але припущення, що відносини наших країн залежатимуть від перегляду української історичної політики означає, що ці відносини не стануть ліпшими. Президент Порошенко, як і Анджей Дуда, є заручниками націоналістично налаштованих політичних кіл та виборців. Президент Порошенко бореться нині за збереження свого обличчя та за позицію на президентські вибори», - відзначив Кацевич.
Слід також згадати, що з обох сторін є політичні та суспільні кола, які зацікавлені, аби польсько-українські відносини були гіршими. Крім того, дуже зацікавлена у цьому також третя сторона – Кремль.
Порошенко під час зустрічі з Дудою сказав, що від історичних конфліктів України та Польщі виграє Росія. Він додав, що Київ та Варшава повинні знайти «чіткий шлях виходу з цієї ситуації».
За словами, голови фонду «Свобода і Демократія» Роберта Чижевського, «проблема полягає у тому, що багато польських кіл та загалом поляків, дивлячись на Україну, бачить тільки минуле». Він додав: «Польсько-українські відносини – це не тільки історія. Водночас українці бачать у Польщі майбутнє». Роберт Чижевський також звернув увагу на чимале зацікавлення росіян у погіршенні польсько-українських взаємин.
«Безумовно, росіяни грають на польсько-українському історичному ресентименті. Щоправда це не означає, що ті, хто серед поляків має такий ресентимент, є російськими агентами. У власній свідомості вони можуть бути щонайбільше агентами впливу, корисними ідіотами. Але результат подібний. Проте я впевнений, що у межах своїх можливостей Росія зробить усе, аби підсилювати польсько-українські історичні непорозуміння. Для Москви проблема України є реальною, а не історичною», - сказав він.
Експерт Анна Лабушевська з Центру східних досліджень у Варшаві погоджується, що Росія вдало намагається розігрувати відносини між Польщею та Україною за кожної доброї нагоди.
«Пригадую висловлювання Владіміра Жиріновського, лідера Ліберально-демократичної партії Росії, який кричав, що спільна справа Росії та Польщі – це поділ за першої нагоди України – мовляв, Польща нехай візьме собі “свою” західну частину, а ми візьмемо східну. Наприклад, якщо з’являється тема волинської різні, то російська сторона дуже швидко підхоплює її. Коли на екрани вийшов фільм “Волинь” Войцєха Смажовського, то у російські пресі з’явилося більше рецензій, ніж у польських та українських мас-медіа», - наголосила вона.
Втім експерти погоджуються, що історичною дискусією Польщі та України мають займатися тільки історики, її слід теж позбавити емоційного забарвлення. Щоправда, Міхал Кацевич звернув увагу, що ця дискусія та заяви політиків на тему історії вже давно поширилася по Інтернет-форумах, у дуже простій формі як з боку поляків, так і українців їх підхопила вулиця та люди, котрими керує Москва. А тому цю дискусію буде дуже складно, якщо взагалі можливо, скерувати виключно в академічні кола та на форуми істориків й учених.
PR1, PR24/Т.А.