Logo Polskiego Radia
Print

Маневри «Захід 2017»

PR dla Zagranicy
Lidia Iwaniuch 09.02.2017 15:28
  • Z-2017.mp3
Експерт: Гра між Білоруссю і Росією стосовно масштабів російської присутності увійшла тепер в інтенсивну фазу
flickr.comflickr.com

Пане професоре, деякі аналітики прогнозують, що після військових навчань «Захід 2017» російські війська у великій кількості залишаться на території Білорусі і почнеться «тиха окупація». Як ця ситуація вплине на безпеку сусідніх держав, в тому числі Польщі та України?

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський: Для Росії це стане інструментом тиску чи військового шантажу, як щодо Польщі, так країн Балтії, і певною мірою, також щодо України. Щоправда, на мій погляд, це значно гірше виглядає на мапі, ніж в операційній дійсності, з уваги на багна Прип’яті. Проте, можливе продовження російської лінії аж до Берестя, де ці багна закінчуються, тобто вихід на глибоке північне крило України, навіть без створення фронту, примусить українську державу виділити частину своїх сил для спостереження та захисту цього кордону. Отже, це негативно відіб’ється на ситуації, якщо, звичайно, так станеться. Це також стало б засобом російського тиску на Литву, яка тепер не має спільного кордону з головною Росією, має його тільки з Калінінградською областю. У ситуації можливого захоплення Білорусі, тиск з боку Росії та потенційні провокації вздовж литовсько-білоруського кордону, де додаймо, по обох боках кордону живе велика кількість поляків, створило б для Польщі, в політичному вимірі, дуже делікану ситуацію. Чергові провокації загострювали б ситуацію в польсько-литовських, польсько-білоруських, і литовсько-білоруських взаємовідносинах. Тобто, Кремль отримав би засоби, яких не вагався б використати задля дестабілізації ситуації в регіоні. Отже, такий сценарій викликає занепокоєння. Інформація про нечувану досі кількість вагонів замовлених для проведення маневрів «Захід -17» вражає, хоч треба брати до уваги також і таку можливість, що це елемент інформаційної війни, однак вже незабаром ця інформація буде підтверджена, або ні. А коли в нас будуть тверді докази, ми точніше значимемо, в якому напрямку все це йде.

Проте введення такої кількості війська на територію Білорусі не може залишитися без політичних наслідків, президент Лукашенка мусить це усвідомлювати.

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський: Гра між Білоруссю і Росією стосовно масштабів російської присутності увійшла тепер в доволі інтенсивний період. Від того, на чию користь ця гра вирішиться, залежатиме військова ситуація і стабільність у регіоні. Усе це треба сприймати в ширшому, європейсько-атлантичному контексті. З одного боку, НАТО будує свою присутність на східному фланзі альянсу. З іншого боку - є перспектива президентських і парламентських виборів у Франції та парламентських виборів у Німеччині. Таке будування напруги в нашій частині Європи може бути елементом російської політики впливу на психіку виборців у цих двох провідних країнах. До того ще треба додати інші операції, мета яких показати, що Росія - це могутня імперія, і що запобігання зростанню її впливу безуспішне, а отже - треба якось домовлятися. Це також своєрідна перевірка нової адміністрації США, втім, як і загострення боїв на Донбасі. Тобто маємо кілька елементів ширшої гри Росії з Заходом. І треба підкреслити, що Путін потребує певного імперського тріумфу, щоб зміцнити легітимність власного режиму. На території України цього досягти буде надзвичайно важко, і певності успіху нема. У країнах Балтії – це дуже небезпечно, бо може призвести до конфронтації з НАТО, а отже, залишається Білорусь, як легка здобич.

Отже, ви тепер говорите про потенційну можливість анексії Білорусі. Чи на ваш погляд, у президента Лукашенки є якась перспектива реакції на цю російську експансію? Ми чуємо повідомлення, що Лукашенка перевіряє боєздатність своєї армії, але це виглядає дуже кволо, отже що він може зробити? Може, наприклад, висунути постулат, що кількість російських солдатів на території Білорусі має бути меншою?

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський: Я думаю, що це власне і є предметом тестування. Насправді, це запитання про масштаб лояльності структур білоруської держави, а в основному - силових структур. Чи вони будуть лояльними щодо Лукашенки, чи щодо Москви, в умовах реальнних, а не гіпотетичних сценаріїв, тобто тоді, коли люди приймаючи рішення, і вирішують про своє життя або смерть. У цьому вся драматичність ситуації, і це один вимір. Другий, натомість такий, як будуть сприйняті, (і чи відповідним чином) можливості реакції Заходу. Росія, наприклад, не витримала б, якби її виключили з системи СВІФТ (SWIFT), тобто (міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів -ред). А це могло б статися за її чергову анексію на території Європи, навіть безкровну. Якби Лукашенка був здатний виступити в ролі символа суверенітету Білорусі, то це теж вплинуло б на реакцію Заходу, навіть попри те, що високого престижу Лукашенка там немає. Тепер Лукашенка мав би нагоду виступити у ролі захисника суверенітету країни, і таким чином дав би Заходові можливість реакції. Отже, тут дві тенденції міркування – наскільки білоруська держава буде здатна до захисних дій, і тут я радше песиміст. Та друга річ, наскільки символічні жести могли б стати основою для реакції Заходу. У мене на увазі реакція в економічному вимірі, бо військової реакції Заходу не варто очікувати.

Пане професоре, які дії на вашу думку потрібні, щоб, попри складнощі в українсько-польських взаєминах, домогтися ефективної співпраці?

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський: Українська армія має досвід боротьби з росіянами на полі бою. Це специфічна війна, не повномасштабна а гібридна, але це дуже цінний досвід, який варто дослідити, з яким нам варто ознайомитися, щоб зробити висновки, і навести відповідні зміни у польській армії. Я оптиміст, бо ці проблеми, які маємо у наших взаєминах, стосуються історичних питань. Вони політично важливі, бо кожна політика, навіть найрозсудливіша, має одну умову ефективності: вона повинна мати підтримку виборців. За цю підтримку виборців урядові треба дбати, враховуючи наявні переконання. Можна намагатися впливати на ці переконання, пояснювати ситуацію, проте, це завжди забирає багато часу. Протягом останніх років це занедбано. В Україні не було будь-якої інформаційної політики направленої на Польщу та поляків. Польща, з уваги на свої стратегічні вибори, також обрала варіант маргіналізаці дебатів на цю тему. На мій погляд – розсудливо. Натомість, у зв’язку з війною та організованою пропагандистською діяльністю Росії, ці дискусії інтенсивно розгорнулися. З іншого боку, не без значення є також плин часу. Просто деякі теми, природним чином, дозріли для їх обговорення. Не треба драматизувати, бо це не вирішує про стратегічний вибір в обсязі військового-політичного співробітництва, натомість збереження політики міждержавної стратегічної співпраці вимагає згоди громадян на таку політику, і за цю згоду треба подбати.

І останнє запитання, чого на ваш погляд треба очікувати у зв’язку з ескалацією воєнних дій на сході України, яка буде наступна фаза?

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський: Я думаю, це залежить від реакції американців та від того, як Росія інтерпретує цю реакцію. А отже, нинішє інтенсивне тестування певно ще трохи потриває. Подальша політика залежатиме від масштабу реакції США, а як виглядатиме ця реакція – з’ясовуватиметься ще протягом півроку. Фактичний розіграш цієї гри відбуватиметься влітку, і тут вже виникає питання про обсяги цієї російської операції, та проти кого, чи в першу чергу проти України, чи проти Білорусі, та з яким виходом на країни Балтії. Кожен із цих сценаріїв – можливий. Якщо Росія робить ставку на компрометацію НАТО і витіснення Заходу з нашої частини європи, мусить це провести радше швидше, ніж пізніше, оскільки час гарає на нашу користь.

Нашим гостем був експерт з питань безпеки, професор Пшемислв Журавський вель Ґраєвський.

Лідія Іванюх

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти