16 листопада була перша річниця прийняття присяги урядом Беати Шидло. У вівторок прем’єрка і члени її кабінету підсумували свою діяльність. У міністерських звітах була мова про успіх саміту НАТО і зміцнення безпеки Польщі.
Але з’явилися також виклики на наступний рік. Це реформи системи охорони здоров’я, освіти та доопрацювання податкової системи. Прем’єр Беата Шидло заявила, що основними пріоритетами її уряду є родина, розвиток і безпека. Натомість доповненням програми «500 плюс», зростанням найнижчих пенсій і мінімальної зарплатні має бути зниження пенсійного віку.
Беата Шидло:
- Це наше велике зобов’язання, ота перша декларація має шанси, і я глибоко вірю, що вона буде виконана.
Голосування у цій справі відбулося вже у середу і польський Сейм прийняв президентський законопроект. Наступного року уряд хоче зробити ставку на розвиток. Але, як пояснював віце-прем’єр, міністр розвитку і фінансів Матеуш Моравєцький, треба знайти кошти на сповнення передвиборчих обіцянок, чому має послужити оптимізація податкової системи. Також наступний рік має пройти під знаком реформи системи охорони здоров’я, про що розповідав міністр здоров’я Константи Радзівіл, а освітню реформу анонсувала міністр національної освіти Анна Залєвська.
А ми підсумовуємо перший рік уряду Беати Шидло з допомогою наших гостей. Це Вітольд Ґадомський («Gazeta Wyborcza»), Адріан Станковський («Gazeta Polska Codziennie») і Каміля Барановська (тижневик «Do rzeczy»).
- Отже, що ми запам’ятаємо з цього першого року? Чи «500 плюс», чи війну довкола Конституційного суду, чи, зрештою, війну еліт, яка зараз триває? Чи, може, нову міжнародну політику?
Адріан Станковський:
- Гадаю, що це саме те, про що пан редактор згадав, тобто стан, коли попередні посткомуністичні еліти не в стані відігравати роль еліти. Вони не в стані шукати найважливіших питань для життя народу і держави, а я вже не кажу про пошук відповідей на ці питання. Їх просто слід змінити. Дуже часто повторюється фраза, що уряд «Права і справедливості» зайнявся справами звичайних поляків. Я маю звернути на це увагу, бо це значить, що ми маємо поділ на поляків звичайних і незвичайних, або принаймні на тих, хто себе такими рахує. Цей уряд просто увійшов у конфлікт з цими неефективними елітами, які не розвивають Польщі, її розвиток припинився. Отже, ці еліти треба було змінити і це був рік зміни.
Вітольд Ґадомський:
- Ви сказали, що розвиток Польщі зупинився. Минулого року, що був останнім роком попередньої влади, ця зупинка призвела до зростання ВВП на рівні 3,9%, а зараз, завдяки «добрій зміні», маємо в останньому кварталі зростання 2,5%. Цей рік ми передусім запам’ятаємо як рік хаосу, рік дивної заяви міністра оборони в справі «Містралей». Чогось такого не трапляється в нормальній країні. Ми його запам’ятаємо, як рік, коли міністр закордонних справ дізнається в ефірі від журналіста, який робить з ним інтерв’ю, про те, хто стане новим міністром нашого найважливішого партнера – Німеччини. Запам’ятаємо як рік чергових проектів закону про Конституційний суд. Вже не пам’ятаю, скільки їх було. Всі їх творить уряд. Ми запам’ятаємо це, як рік невпинного конфлікту з різними суспільними групами: вчителями, медсестрами. І, ймовірно, в наступному році, коли розпочнуться зміни в системі охорони здоров’я, це розшириться на лікарів і пацієнтів. А до цього пам’ятатимемо «500 плюс», бо це щось справді важливе для мільйонів людей. Пересічний поляк не надто цікавиться політикою, натомість коли отримає 500 чи 1000 злотих, то це напевно його зацікавить. А також пам’ятатимемо, як рік невпинних анонсів і обіцянок. Цього же немає, але обіцяємо, що буде добре.
Каміля Барановська:
- Я не зовсім згоджуюся з тим, що це був рік повного хаосу, і що це головне слово, яке цей рік описує. Я би сказала, що, радше, це рік виконання обіцянок. І тут ми можемо не згоджуватися, можемо це критикувати і дискутувати про те, чи нам подобаються обіцянки, які партія «Право і справедливість» робила в ході передвиборчої кампанії, чи в своїй програмі, що з’явилася у 2014 році. Але не можна звинувачувати правлячу команду, що ті обіцянки, які вона зобов’язалася виконати і завдяки котрим виграла парламентські вибори, вона не виконує. Отже, якщо йдеться про самих виборців «Права і справедливості» і про той електорат, що голосував за цю правлячу команду, то, мені здається, що опитування, які свідчать про підтримку і суспільну довіру, віддзеркалюють емоційний стан виборців цієї партії, які задоволені своїм вибором і тим, що «ПіС» виконує дані їм обіцянки. І, попри все, я налягатиму на тому, що це не є чимось таким, до чого ми звикли за попередніх урядів. Їхні передвиборчі обіцянки трактувалися за принципом: а, передвиборча кампанія, щось треба обіцяти, а згодом монотонність врядування має свої закони й про ці обіцянки ніхто тоді вже не пам’ятає. «ПіС» підійшов до цього дуже серйозно. За це треба цю команду похвалити незалежно від того, чи з їхніми обіцянками і постулатами ми згоджуємося, чи ні. Бо я вважаю, що відповідальність за слова має в політиці функціонувати й дотепер політики мали з цим великі проблеми.
- Якими були ці обіцянки? Чого вони стосувалися?
- Справді, цей рік минув під гаслом виконання дуже соціально-спрямованих обіцянок. Тобто, власне, «500 плюс», збільшення мінімальної зарплатні і мінімальних пенсій, ліки для літніх людей тощо. Натомість наступний рік, принаймні відповідно до анонсів, має пройти під гаслом праці для підприємців. Щиро кажучи, я більше чекаю на це. Й саме тут мені дуже цікаво, як віце-прем’єр Моравєцький порадить собі із цим сектором. Бо очікування тут також дуже великі, а останні сигнали, які надходять з уряду, дуже суперечливі і – тут я погоджуся – дуже хаотичні. І, якщо йдеться про комунікативний аспект, то не можна чогось такого виправдати, коли у випадку єдиного податку кажуть, що він має бути введений, а зараз виявляється, що його не введуть або, власне, невідомо, як все це виглядатиме. Отже, тут знак запитання і тут справді ще багато чого треба зробити.
PR24/А.М.