Logo Polskiego Radia
Print

Президентські вибори у США все ближче

PR dla Zagranicy
Anton Marchynskyi 04.11.2016 18:05
  • USA elec I.mp3
Говоримо із професором Богданом Шклярським з Варшавського університету
EPA/JUSTIN LANE

Президентські вибори у США відбудуться вже наступного вівторка, а боротьба між обома головними кандидатами увійшла у найзапеклішу стадію. Ще тиждень тому шанси Гілларі Клінтон на перемогу за підрахунками американського аналітичного сервісу fivethirtyeight.com дорівнювали майже 90 відсоткам. Однак, вистачило директорові ФБР написати до Сенату листа про відновлення перевірки відомої справи з електронним листуванням кандидатки від демократів, і її шанси почали стрімко зменшуватися.

Про те ж, як ситуація із виборами виглядає зараз, ми поговоримо із професором Богданом Шклярським, керівником Центру американських досліджень у Варшавському університеті:

- Пане професоре, лишилося декілька днів перед президентськими виборами у Сполучених Штатах Америки, а обидва можливі сценарії їх розвитку і наслідків, тобто перемога кожного з кандидатів є так само можливою. Чи я помиляюся?

- Все як у звичайних виборах. Є ці два сценарії: або виграє Трамп, або виграє Гілларі Клінтон. І в даний момент справді кожен з них є однаково ймовірним переможцем, хоч Гілларі Клінтон і має перевагу у ключових штатах. Однак, ця перевага зменшується. У зв’язку з цим тенденція зростання з боку Дональда Трампа може свідчити про те, що коли б вона зберіглася, то він справді може створити Гілларі Клінтон великі проблеми. Отже, ви самі бачите: лишилося тільки п’ять днів і Дональдові Трампу завдяки справі з ФБР, початкові розслідування вдалося піймати вітер у вітрила. Тобто, з’явився черговий сумнів, чи Гілларі Клінтон повинна бути президентом. Якщо достатньо велика група виборців це, як говорять, «купить», то Гілларі Клінтон програє. Щоправда, мені здається, що перший шок, спричинений поновленням розслідування і падінням її рейтингу вдалося опанувати. Тож, якщо до вівторка не випливе нічого нового, то мабуть вона таки виграє.

- А що це тоді значитиме?

- Для нас чи для Америки? Якщо для Америки, то важко сказати. Скажу щиро. У випадку внутрішньоамериканської політики Дональд Трамп і Гілларі Клінтон не є такими двома вже цілком відмінними світами. Влада президента у внутрішній політиці досить обмежена Конґресом, не забуваймо про це. Отже, тут важливіше, що станеться у виборах до Конґресу? А особливо, чи демократи захоплять контроль над Сенатом? А це здається цілком можливим, бо з 34 сенаторів, які боряться за переобрання, аж 24 є республіканцями. У зв’язку з цим можливо, що перевага у 4 голоси, яку мають там республіканці, зійде нанівець, або й взагалі ситуація обернеться проти них. І це дуже Республіканську партію непокоїть. Тому, у залежності від того, як пройдуть вибори до Сенату, президентові буде або значно важче, якщо ним стане Трамп, або дещо легше, проте й надалі непросто, якщо це буде Гілларі Клінтон. Бо жоден з цих кандидатів – ані Трамп, ані Клінтон – не є тим, хто міг би притягнути голоси до своїх партій у виборах до Конґресу. Отже, Конґрес не буде президентові вдячний. Так, наприклад, як у 2008 році демократи були вдячні Обамі, бо завдяки ньому вони повернули собі контроль над Сенатом, а тоді й на два роки над обома палатами американського парламенту. Тоді, отже, це була заслуга Обами, але цього разу так не станеться навіть якщо вибори відбудуться згідно зі сподіваннями демократів. Тому співпраця Білого дому і Сенату у внутрішній політиці буде дуже складною незалежно від того, хто виграє.

- А якщо йдеться про міжнародну політику нового американського президента?

- У міжнародній політиці, безперечно, весь світ – окрім Москви – тримає кулаки за Гілларі Клінтон, оскільки вона несе з собою наступність. А міжнародна політика любить наступність, постійність, вона не любить змін. Особливо ж не любить таких змін, яких неможливо передбачити. Трамп, натомість, пишається своєю непередбачуваністю, що для міжнародної політики було б чимось недобрим. Для Північноатлантичного альянсу, для різноманітних дипломатичних ініціатив, де Америка може бути передбачуваним партнером принаймні під керівництвом Гілларі Клінтон, вона була би бажаним партнером. А у випадку Дональда Трампа такої певності вже немає. Саме тому світ вболіває за Клінтон.

- Пане професоре, чи можна сказати, що у випадку перемоги Дональда Трампа міжнародні відносини – принаймні на лінії США-ЄС – майже гарантовано погіршаться? Адже ціла низка лідерів країн Європейського Союзу вже висловилася на підтримку Гілларі Клінтон та, що, може, важливіше, рішуче проти Трампа.

- Знаєте, звісно, якогось особливого запалу у відносинах – а, як говориться, ми шукаємо запалу у відносинах між лідерами, а не між установами чи державами – отже небайдужості напевно між Трампом і європейськими лідерами немає і буде важко її туди внести. Але, з іншого боку, там, де Європейський Союз потребує Сполучених Штатів Америки, там ця співпраця буде. І там, де США потребують ЄС, вона буде також попри те, що Дональд Трамп ані не є ентузіастом Європейського Союзу, ані не є прихильником тих торговельних угод, щодо яких, власне, тривають переговори. Тобто, така угода з Канадою вже підписана, а переговори між ЄС і США досі тривають. Тому Трамп не буде добрим партнером у досягненні торговельних домовленостей. Натомість, в Євросоюзі сьогодні це головна тема його взаємин з Америкою.

- А якщо йдеться про сферу безпеки?

- Тут також Трамп не є особливо прихильно налаштований до НАТО. Але Північноатлантичний альянс – це не Європейський Союз. Тут все виглядає дещо інакше. І я би не демонізував того, що коли Трамп переможе, то європейсько-американські відносини якось драматично погіршаться. Він швиденько зрозуміє, що він мусить мати постійних, передбачуваних і вартих довіри партнерів. А такими партнерами завжди є європейські країни. Й ніде більше таких партнерів він не знайде. У зв’язку з цим, гадаю, швидко прийде протверезіння і його гостра риторика мине. Хоча, звісно, початки будуть складними.

Нагадаю, що про останні дні передвиборчої кампанії у Сполучених Штатах і про потенційні сценарії після неї ми говорили із професором Богданом Шклярським, керівником Центру американських досліджень у Варшавському університеті.

Антон Марчинський

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти