Східна політика має дуже важливе значення для Польщі зі стратегічної точки зору, особливо зараз – у контексті війни, що веде Росія проти України. Про те, як Варшава повинна розмовляти з Росією і Україною у рамках циклу дебатів Польського радіо 24 дискутували відомі польські експерти та політики.
Директор Польського інституту міжнародних справ Славомір Дембський висловив своє бачення головного стратегічного напрямку східної політики Польщі. За його словами, серед політиків країни над Віслою існує певний консенсус у цій справі – Польща хотіла би, щоб її східні сусіди не створювали для неї загрози і аби їхній розвиток не перешкоджав розвитку Польщі.
«Гадаю, що у Польщі немає нікого, хто би бажав зла суспільствам Східної Європи. У Польщі можемо мати різні думки або сперечатися про те, як досягти цієї мети і як своєчасно реагувати на виклики, що з’являються», - відзначив він.
Історик і політолог додав, що основні завдання східної політики Польщі залишаються тими самими, на відміну від їхнього контексту. Натомість Дембський нагадав, що нинішня ситуація - у порівнянні з ситуацією п’ятирічної давності - кардинально змінилася. Росія та України – де-факто у стані війни, - каже він, - а тому Польща, яка є членом Європейського Союзу і НАТО, знаходиться у дуже особливій ситуації.
«Росія як постійний член Ради Безпеки ООН і ядерна держава несе особливу відповідальність за формат міжнародних норм і безпекову ситуацію в Європі. Якщо Росія порушує свої зобов’язання щодо дотримання міжнародного права, використовує війну як інструмент закордонної політики, вчиняє агресію проти сусідів, то для Польщі як для держави, що впродовж останніх 25-и років найбільше скористалася мирним дивідендом після розпаду Радянського Союзу, це надзвичайно небезпечна ситуація», - наголосив експерт.
Своєю чергою, депутат від партії Право і справедливість Міхал Дворчик звернув увагу, що у «відносинах з Росією передусім не можна залишатися простодушно-довірливим». Він додав, що стратегічне завдання східного вектора політики Польщі залишається незмінним. Змінюється тільки динаміка і розміщення акцентів в залежності від того, хто при владі.
«Мова йде про зміцнення безпеки польської держави шляхом підтримки держав на схід від Польщі на їхньому шляху до європейської спільноти, підтримки громадянського суспільства у тих країнах, де його нема, тобто у Білорусі і Росії, залишаючись при цьому послами тих країн, котрі йдуть до Європи – таких як Україна. При цьому, на жаль, не змінюється поведінка Росії. Її неоімперська політика стає все більш агресивною. Впродовж останніх років це явище набирало дедалі тривожнішої форми», - звернув він увагу.
Водночас Міхал Дворчик вважає, що Польща та Україна наближаються до спільної мети, тобто взаєморозуміння в історичній дискусії, адже, на його думку, впродовж останнього року відбувся перехід до відвертого діалогу про спільне минуле.
«Щирий діалог став несподіваним і болісним для політиків в Україні, тому що до цього часу цю тему там уникали або залишали обабіч як невигідну. Частина політичних еліт в Польщі сприймала Україну як незрілого студента, з яким поки ще не можна розмовляти на усі теми. Через це з’явилося багато проблем. Нині, коли ми наполегливо представляємо польську точку зору, попри те, що реакція в Україні поки залишається нервовою, мені здається, що ми маємо шанс наблизитися до справжнього, а не декларативного порозуміння. Ми мусимо обговорити складні історичні теми, а це можливо зробити тільки спираючись на правду», - переконував Дворчик.
Під час дебатів лунало запитання: «Чи польська східна політика відходить від ідей Єжи Ґєдройця та Юліуша Мєрошевського? Тобто чи країна над Віслою повинна некритично підтримувати Україну та інші держави колишнього СРСР, але не Росію, і які хочуть вийти з російської сфери впливів?»
Відповідаючи на це запитання, Павел Залєвський з партії Громадянська платформа зауважив:
«Я добре ознайомлений з працями Ґєдройця та Мірошевського хоча б на тему України. І у них я ніде не зауважив переконання, що Польща повинна некритично підтримувати прагнення цих держав. Одна важлива річ була досягнута у 1989 році, а пізніше підтверджена у 1991 році. А саме: умовою побудови добрих взаємин Польщі з Литвою, Білоруссю та Україною є відмова від теренів на сході, що до війни належали до Другої Речі Посполитої. І це було зроблено. Але я не пригадую, аби Ґєдройць або Мєрошевський вважали, що щоб не сказали литовські, українські чи білоруські еліти, із тим треба погоджуватися. Так могли вважати пізніше ті польські політики, кому здавалося, що вони дотримуються якраз настанов Ґєдройця. Єжи Ґєдройця та Юліуша Мєрошевського дуже міфологізували вже у вільній Польщі», - підкреслив політик.
Павел Залєвський теж наголосив, що Захід, у тому числі Польща, повинен висувати Україні вимоги, а не тільки створювати їй можливості.
«І цю політику впроваджує та реалізовує Європейський Союз. Бо нині, не зважаючи на всі проблеми, саме ЄС, крім США, має найбільше інструментів для співпраці та впливу на внутрішню і зовнішню політику України. Вміло чи невміло це роблять – це вже зовсім інше питання. Але те, що ми впровадили принцип висунення умов Україні – це факт», - зазначив він.
Директор Польського інституту міжнародних справ Славомір Дембський також висловив сумніви, що нам у найближчий час може загрожувати третя світова війна, про що останнім часом часто говорять у Москві. Він вважає, що це гра на підвищення ставок Кремлем напередодні розмов з новою адміністрацією США. Але, безумовно, сам факт залякування можливістю відкритого глобального збройного конфлікту є приводом для того, аби ми почували себе у менш безпечному світі.
PR24/Т.А.