Logo Polskiego Radia
Print

Європа, Росія, Україна, Сирія: німецькі передвиборчі дебати

PR dla Zagranicy
Olena Babakova 16.09.2013 15:41
  • Європа, Росія, Україна, Сирія: німецькі дебати перед виборами до парламенту
Про тему зовнішньої політики у цьогорічній кампанії до Бундестагу говоримо з Вольфгангом Темпліном, директором польського представництва Фонду Гайнріха Бьолля
BundestagBundestagWikipedia/Jürgen Matern

Менш як за тиждень у Німеччині відбудуться вибори до федерального парламенту – Бундестагу. Від того, хто їх виграє, істотно залежатиме економічний та політичний курс всієї Європи, зокрема формування її східної політики.

У неділю 22 вересня німці обиратимуть новий парламент. На 598 депутатських місць претендують п’ять основних політичних партій. Християнсько-демократичний союз зі своїми баварськими партнерами, Християнсько-соціальним союзом (ХДС-ХСС), є переможцем попередніх виборів, його очолює теперішня канцлер Ангела Меркель. Їх партнерами у правлячій коаліції є Вільна демократична партія. З лівого боку їм протистоятимуть Соціал-демократична партія Німеччини, Ліві та Союз 90/Зелені. За результатами опитувань, всім цим партіям вдасться подолати 5% бар’єр.

Про специфіку цьогорічної передвиборчої кампанії УСПР розповів Вольфганг Темплін, директор польського представництва Фонду Гайнріха Бьолля.

Пане директоре, аналітики наголошували, що під час попередніх виборів у 2009 році німецькі політики доволі мало уваги приділили питанню міжнародної стратегії Берліна. Як справа виглядає зараз?

– На цю тему говорять щораз більше. Кілька тижнів тому експерти казали, що передвиборча боротьба у Німеччині буде нудною. Але, як бачимо зараз, нудьгувати нема чого. І саме дебати про зовнішню політику зробили ці вибори більш цікавими. Звісно, йдеться в першу чергу про політику європейську, модель співпраці з іншими державами ЄС. Правляча коаліція ХДС-ХСС і Вільні демократи пропонують свою візію, як має виглядати Європа після кризи, соціалісти – свою. Провокаційною темою останніх днів стала також війна і мир, загострення сирійського конфлікту, тут теж виникають дискусії.

Часом можна почути тезу, що чогось такого як закордонна політика Німеччини немає. Є зовнішня функція німецької економічної та фінансової внутрішньої політики. Чи Ви погоджуєтеся з цим?

– Я розумію таку позицію і аргументи людей, які її висловлюють. Але я з нею не погоджуюся, бо бачу весь процес змін. Був такий період, коли політичні дебати в Німеччині концентрувалися довкола проблем експорту. Але зараз у партіях відбуваються дискусії, які показують, що існує закордонна політика пов’язана не тільки з вигодами для національного капіталу, але й з етичними цінностями. Політику канцлер Меркель на міжнародній арені можна назвати прагматичною. І такий прагматизм потрібний, але як показують настрої у лівих політичних колах – цього не вистачить.

Вольфганг
Вольфганг Темплін /wikipedia.org

Німецькі газети зараз більше пишуть про розмір зарплат та пенсій у Греції, ніж у своїй країні. Чи насправді німці почали ставитися до проблем всередині Єврозони так само чутливо, як ставляться до проблем зі своїм гаманцем?

– Це мене дійсно непокоїть. Але я не є стовідсотковим ідеалістом, і з сумом маю констатувати, що в Німеччині існує тенденція «перш за все – ми!». В історії нашої країни були моменти, коли ми потребували допомоги. І зараз, замість надати цю допомогу іншим, ми на початку питаємо: «а скільки це буде коштувати?», «де тут наші інтереси?». Але європейський проект потребує не тільки грошей, він потребує енергії та солідарності. Добре, якщо б німці показали реальну міжнародну солідарність. І я бачу молодих людей, які готові до цього. Але одночасно все ще є багато егоїстів.

Німеччина завжди брала активну участь у формуванні політики ЄС щодо Росії. В Берліні раніше популярними були ідеалістичні погляди, що Росію ще можна змінити, що Путін може стати вірогідним партнером для Заходу, тільки не треба на нього тиснути. Якась партія тепер поділяє такі погляди?

– Такою, наприклад, була тенденція у політиці канцлера Ґергарда Шредера. Але я вже тоді з цим не погоджувався: Путін не є ліберальним демократом, і це можна було зауважити ще 10 років тому. Зараз такі ілюзії щодо Росії мають деякі діячі ХДС. Я не кажу, що треба йти на конфлікт з Москвою, але треба дієвіше підтримувати місцеву демократичну опозицію та громадянське суспільство. Для мене Путін є диктатором, а з диктатором можна поговорити, але не треба сподіватися, що він зміниться.

Якою є візія російської політики канцлер Меркель вже відомо, а що з соціал-демократами та зеленими, які їхні ідеї щодо діалогу з Москвою?

– Серед соціал-демократів, серед зелених, та й серед консерваторів з ХДС я бачу людей, котрі мають тверезе ставлення до Росії. Однак більший потенціал я бачу у середовищі лівої опозиції. Сподіваюся, що після виборів з’явиться нова коаліція, яка буде більше підтримувати Східне партнерство та матиме солідну політику щодо непутінської Росії.

За два місяці після виборів до Бундестагу у Вільнюсі пройде саміт Східного партнерства, на якому планується підписати Угоду про асоціацію між ЄС та Україною. На Вашу думку, чи Німеччина висловиться за підписання цього документа, чи це буде сильно залежати від того, яка коаліція керуватиме роботою парламенту?

– Я вважаю, що кожна коаліція, з тих що можуть з’явитися після виборів, готова до підписання Угоди з Україною. Але німецьким політикам залежить на тому, аби Янукович зрозумів, що цей підпис не буде задарма. Що Україна мусить провести певні реформи. Хоча моя приватна думка – з такою владою, яка є в Києві зараз, Угоду про асоціацію краще не підписувати. Варто зачекати до результатів президентських виборів у 2015-му році. Молодь, нове покоління, може привести до влади більш проєвропейських політиків. Україна потребує допомоги від Європи і отримає її, але її громадяни самі мають пройти шлях реформ. З іншого боку, якщо Європа буде переконана, що українська влада розуміє її вимоги і має гарантії, що вимоги будуть виконані, нехай підписує в листопаді.

Гаряча тема останніх тижнів – Сирія. Як громадськість Німеччини ставиться до російського проекту контролю над хімічною зброєю?

– Громадська думка у Німеччині в цій ситуації безрадна. Є політичні дебати, дискусії, є демонстрації, більшість людей висловлюється за компроміс. Але чи це буде реальний, солідний компроміс за сценарієм Лаврова? Я сумніваюся.

Парламентські вибори у Німеччині пройдуть цієї неділі. Наразі головною інтригою є, чи ХДС зможе втримати владу разом з Вільною демократичною партією, чи однак буде створена нова, так звана червоно-зелена ліва коаліція. До речі, з рейтингом у майже 3% у виборах бере участь Партія піратів, хоча її як майбутнього коаліційного партнера поки ніхто не розглядає.

Олена Бабакова

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти