Дном Балтійського моря російський газ надходить до Німеччини вже п’ять років. Ще більшу кількість сировини у обхід України має постачати до ЄС «Північний потік 2». Однак, саме цей проект викликає найбільші протиріччя.
З технічного боку «Nord Stream» функціонує бездоганно. Однак з політичного «Північний потік», що на 51% належить контрольованому Кремлем «Ґазпрому», від самого початку викликав неоднозначну реакцію. Зокрема у Польщі, котрої цей газопровід не лише позбавив статусу транзитної країни, але й створив енергетичну загрозу. Окрім цього, російсько-німецьке енергетичне партнерство не є тим, чим було п’ять років тому, коли 8 листопада 2011 року першу нитку «Північного потоку» було введено у експлуатацію. Після анексії Криму Росією та підтримки Москвою проросійських сепаратистів на сході України Європейський Союз наклав на Росію санкції. Прірва, що утворилася поміж цією країною та її європейськими сусідами не була настільки глибокою від завершення холодної війни.
Це одна з причин, чому проект розбудови цього газопроводу викликає такий спротив не лише у Польщі. Чотирма новими нитками газопроводу, які мають бути завершені до 2019 року, Росія планує постачати до Європи близько 110 м3 блакитного палива на рік. Головна мета цього підприємства – це обхід у транзиті газу бунтівної України.
«"Nord Stream 1" i "Nord Stream 2" – це для нас геополітичні проекти», - заявляє президент Литви Даля Грибаускайте. Не менш виразно висловився шеф польської дипломатії Вітольд Ващиковський: «Це шкодитиме європейській солідарності», - заявив він.
Тимчасом, попри критику уряд Німеччини підтримує будівництво нового газопроводу. «Цей проект означає чималу користь для німецького газового ринку», - пояснює експертка Кірстен Вестфаль з Фонду «Наука і політика» (SWP) у Берліні.
Для країн Центрально-східної Європи німецько-російські угоди, підписані над їхніми головами, викликають найгірші асоціації. З економічної точки зору, вони остерігаються втрати статусу транзитних країн для російського газу і появу пов’язаних із цим збитків. Натомість, з політичного – вони остерігаються, що газ стане для Москви інструментом політичного тиску. Держави Центральної та Східної Європи домагаються солідарності із Україною. Так само і Європейський Союз цілковито не переконаний у необхідності здійснення цього контроверсійного проекту. Його супротивником є, зокрема, впливовий лідер хадецьких фракцій у Європейському парламенті Манфред Вебер.
Попри це на п’ятиріччя «Північного потоку» Брюссель зробив «Ґазпромові» подарунок. Європейська комісія дозволила йому використовувати пропускні можливості «Опалу» (сухопутного відгалуження «Північного потоку» на території Німеччини) не на половину, а на 80%. Це дозволить росіянам використовувати більші потужності й самого «Північного потоку». Попри це, вузькою горловиною всієї системи залишається Німеччина. Тому, аби порадити із нестачею пропускних можливостей, планується створення нового сполучення, що вестиме із німецького Любміна до Чехії. Цей газопровід називатиметься «Eugal».
dw.com/А.М.