Внаслідок ряду огріхів у процедурах установ польської держави, успішний перебіг візиту президента Лєха Качинського до Катині 10 квітня 2010 року став залежним від дій Російської Федерації...
Дії Владіміра Путіна (насамперед як президента, а опісля прем’єра Росії) стосовно польської політичної еліти в 2005–2010 роках нагадували відомі з історії спроби побудови своєрідної «російської фракції» та «розігрування» на польській політичній сцені, хоча б за допомогою «преміювання» деяких голів партій можливістю зустрічі з російським лідером та провокації конфліктів між політичними таборами.
Мови й не могло бути про таку зустріч з президентом Лєхом Качинським, проте відносно часто з Путіном зустрічався прем’єр Дональд Туск. Вперше вони зустрілися у лютому 2008 року, у переговорах брав тоді також участь наступник Путіна на посаді президента, Дмітрій Мєдвєдєв. Окрім двосторонніх переговорів, Туск та Путін мали нагоду зустрічі, наприклад, на Всесвітньому економічному форумі у Давосі в січні 2009 року. Врешті-решт, Туск та Путін зустрілися 7 квітня 2010 року у Катині, на першому відзначенні 70-тих роковин злочину НКВС проти польських офіцерів. Прем’єра Польщі запросив до Катині його російський відповідник. Як відбулося розподілення візитів делегацій прем’єра Туска та президента Лєха Качинського, які подалися в це саме місце протягом лише трьох днів? Це одне з найвагоміших питань стосовно смоленської трагедії.
«Спонтанна» зустріч «віч-на-віч»
З-посеред усіх зустрічей Туска та Путіна в цьому контексті ключовими здаються їхні перемови «віч-на-віч» у Сопоті 1 вересня 2009 року, кілька годин перед офіційним міжнародним відзначенням 70-тих роковин спалаху Другої світової війни у Ґданську, на Вестерплятте. Путін, який зі своїми людьми мав нічліг у Ґранд Готелі, вранці запросив шефа польського кабміну на «спонтанну» прогулянку на розташований неподалік пірс. Таким чином обидва політики мали рідкісну нагоду (близько півгодини) вести перемовини без свідків і поза політичними кабінетами. Донині ми не ознайомлені з подробицями зустрічі. Ймовірно, саме тоді Путін запросив Туска, лише його, на візит до Катині навесні 2010 року. Якщо прийняти, а все на це вказує, що під час зустрічі у Сопоті Туск та Путін прийняли взаємні зобов’язання, то відповідна дипломатично-медійна гра – як результат цих зобов’язань – почалася 6 грудня 2009 року, коли радник російського посольства у Варшаві Дмітрій Полянський повідомив, що в квітні 2010 року запланована зустріч прем’єрів Польщі та Росії у Калінінграді. Неофіційно повідомлялося, що Туск та Путін можуть звідти податися до Катині.
Таємне рішення Сікорського
Здається, що як кабмін Туска, так і росіяни доцінили рішучість президента Лєха Качинського, який не лише хотів, але також визнав своїм обов’язком брати участь у заходах у Катині. У лютому 2010 року Радослав Сікорський прийняв одне з найбільш таємних рішень, пов’язаних з підготуванням до відзначення 70 роковин злочину у Катині. Несподівано керівником ключового Політичного відділу Посольства Республіки Польща у Москві призначив Томаша Туровського, кадрового працівника Першого департаменту Міністерства внутрішніх справ комуністичної Польщі, а після 1989 року – Управління охорони держави та Агентства розвідки, зареєстрованого на штаті дипломата у Міністерстві закордонних справ. На думку деяких аналітиків, Туровський мав виконувати роль неформального зв’язкового між польськими та російськими спецслужбами, заангажованими у підготовку візиту.
Ключ відповіді на загадку
10 квітня 2010 року – вперше названо як дату офіційних заходів у листуванні 23 лютого 2010 року, в листі віце-міністра закордонних справ Анджея Кремера до шефа адміністрації президента Владислава Стасяка. Цю дату підтвердив 3 березня директор Служби оперативного обслуговування Адміністрації президента – Януш Стружина, зголошуючи в офіційному документі «необхідність забезпечити рейси спеціальним літаком Ту-154-М» на маршрутах Варшава-Смоленськ та Смоленськ-Варшава. Документи отримав шеф адміністрації прем’єра та його давній друг – Томаш Арабський. Арабський вже наприкінці січня 2010 року зустрівся з представниками російської влади.
Ще більш таємна зустріч відбулася 17 березня 2010 року у Москві, ймовірно, в одному з ресторанів. Томаш Арабський зустрівся там неофіційно і за відсутності представників польського МЗС або посольства у Москві (був з ним лише офіцер Бюро оборони держави) з Юрієм Ушаковом, заступником шефа адміністрації Путіна з питань закордонного співробітництва. Ця зустріч призвела до скасування (росіянами та посольством Польщі у Москві) запланованого кілька днів пізніше візиту делегації адміністрації президента Лєха Качинського, завданням якого було ознайомлення зі станом підготовки до поїздки до Катині. Томаш Арабський винятково невміло «організував» президентський візит до Росії.
Фрагмент книжки: «Президент Лєх Качинський 2005–2010» Славоміра Ценцкєвича та Адама Хмєлєцького/А.Р.