Днями у Варшаві, у польському ПЕН-клубі, відбулась презентація «Книги сторіччя незалежності». Її видавцем є створений ще у 1982 році Осередок «KARTA» – неурядова організація, що становить найбільший суспільний архів у Польщі. Натомість саме видання, як це й випливає з назви, присвячено сторіччю відновлення незалежності Польщі, а описані в ньому 60 подій – це події, котрі, на думку авторів, мали визначний вплив на польську історію від січня 1918 року до вересня 2018.
Розпочинаючи презентацію, голова польського ПЕН-клубу Адам Поморський звернув увагу на повторюваність подій протягом цих ста років:
- Сторіччя відновлення незалежності, сторіччя відродженої Польщі, а також весь той досвід від 1918 року, не є сторіччям незалежності, а історією повторної втрати незалежності і боротьби за її повернення у формі повної або часткової суверенності як у середині країни, так і в еміграції. Звідси вже перша, найпростіша банальність ґрунтовно змінює предмет нашої рефлексії. У назві цієї зустрічі ми подали формулювання: «урок історії». Уроком історії передбачається, що існує можливість її відносно раціональної інтерпретації. Що зовсім не є певною річчю, як нас особисто вчить цьому життя. Тобто, це не висновок Макбета, коли він, вже після узурпації влади, каже, що життя – це «оповідання ідіота, палке та голосне, але нічого не значуще». Оте «палке та голосне», «sound and fury», є перекладом на англійську Горацієвих «clamor et ira». Ми припускаємо, що життя не є оповіданням ідіота, що воно, однак, щось попри ті «clamor et ira» значить. Але яким є питання щодо цього «уроку історії» з сьогоднішньої перспективи? Адже цей урок відбувається сьогодні. Це питання стосується повторюваності схем або парадигм подій і суспільної та індивідуальної реакції на них.
Чи змарнований урок історії? – питає Адам Поморський:
- Збіґнєв Ґлюза, якому я за мить передам мікрофон, розповідав, що коли Товариство «KARTA», його діячі укладали книгу, яка зараз стоїть перед Вами на фортепіано Шопена (саме на тому, яке викинули у вікно), збирали фрагменти автентичних текстів того періоду, про який, власне, йдеться, то раптом їх охопив жах. Він був зумовлений рефлексією над невпинно повторюваними помилками, які вертаються навіть вже занадто буденно. У цьому випадку урок історії виявляється змарнованим, оскільки помилки вертаються незалежно від того, що ми вже чогось навчилися. Наша колежанка з правління Польського ПЕН-клубу Ева Ліпська написала колись вірш, який ви можете знати, бо його співав Марек Ґрехута. Він починається чудовим шестивіршем: Вже був такий іспит з історії / який провалили відразу всі учні. / І лишився по них урочистий цвинтар. / Немає певності, чи був це іспит. / Немає певності, що всі його провалили. / Є певність, що лишився по них урочистий цвинтар.
Збіґнєв Ґлюза, голова Осередку «KARTA»:
- У зв’язку з цим ювілеєм ми вирішили зробити «Книгу сторіччя незалежності», аби дати собі – Польщі – шанс на якусь повноцінну розмову про досвід цього сторіччя. Два роки тому, коли цей проект народжувався, ми були переконані, що те, що станеться зараз, у тому числі й у контексті виборів, буде боротьбою на базі цієї історії, а жодної більш серйозної рефлексії не буде. (…) Виявилося, що перебіг подій є цілковито інакшим, а історії (у виборчій кампанії – ред.) якось особливо не використовували. Дискусії немає жодної і, як мені здається, до річниці вже не буде. Тому ми дуже вдячні, що ПЕН-клуб створив можливість, аби ми тут про це поговорили.
За словами Збіґнєва Ґлюзи, програма, в рамках якої було створено цю книгу, є результатом переконання, що з цих ста років треба зробити висновки на майбутнє:
- Зрештою, ці сто років Польської держави розділені рівно на дві половини: 50 років залежності, і 50 – незалежності. Причому, та незалежність також у багатьох площинах була непевною протягом перших 21 року і потім – 29 років. Здається, що суттєвим тут є те, як цю державу було визначено. Ми використали формулу, яку застосовуємо вже чотири десятиліття, тобто монтаж свідоцтв. А після створення цієї книги мені здається, що іншого способу й не було. Тобто, тоді, коли ми хотіли послатися на саму історію, на джерела, а не описувати їх з сьогоднішньої перспективи, лише так це можна було зробити. В книзі ми зосередилися на 60 таких подіях у період між січнем 1918 року і вереснем 2018. І ці 60 подій ми вибрали як фундаментальні для історії Польщі: і тоді, коли держава була незалежною, і коли її не було, і коли виникали концепції, як повернутися до незалежної державності.
Збіґнєв Ґлюза розповідає, що під час роботи над книгою її творці стикалися з великими несподіванками:
- Ми документували вже багато періодів цього століття, але не все. Й декотрі речі ми документували зараз спеціально, аби відтворити всю послідовність подій. Величезним потрясінням було те, що у перші місяці 1919 року Польща декларувала, що проводитиме не федеративну, а імперську політику, і це було рішенням Установчого Сейму. Тоді впала федеративна концепція Юзефа Пілсудського і було введено ендецьку концепцію держави, яка підкорює Східні землі, не сприймаючи сусідів як рівноправних. У цьому полягає початок однієї низки подій, через які потім інтерпретуються наші великі проблеми включно із падінням держави у 1939 році. Ми були дуже здивовані, що постулат федеративності, тобто того, аби держава мала забезпечити створення федерації з іншими демократичними країнами, з’являється, власне кажучи, на кожному етапі. Що можна було, як Адам Узємбло на початку 1932 року, сказати, що якщо Польща не змінить політики з націоналістичної на федеративну, то за декілька років втратить незалежність. І саме так сімома роками пізніше сталося – ми цілковито втратили незалежність. У 1960-ті роки Юліуш Мєрошевський в паризькій «Культурі» сформулював шлях Польщі до незалежності, кажучи, що коли незалежність не буде тісно пов’язана з федерацією з демократичними країнами, то за такої геополітичної ситуації ми не матимемо жодної незалежності.
Це один з найважливіших ключів і цієї книги, і нашої долі, – наголошує Ґлюза. Він переконаний, що якби сьогодні, коли Польща увійшла до федеративної системи і отримала політичні і військові гарантії свого існування, поставити її положення під сумнів, то це би повністю суперечило висновкам, зробленим на основі історії останніх ста років.
Антон Марчинський