17 вересня 1939 року Радянський Союз без оголошення війни напав на Польщу, яка в той час була вимушена самостійно протистояти Гітлерівській Німеччині. Підступна агресія СРСР була здійснена в рамках Пакту Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 року і таємного додатку до цього договору. У відповідності з цим пактом східні території Польщі визнавалися сферою впливу Кремля.
Радянський Союз старанно готував напад не лише у військовому, але й передовсім в пропагандистському плані. Військову агресію названо “Визвольним походом Робітничо-селянської Червоної Армії”, яка у скрутну хвилину прийшла на допомогу західноукраїнським та західнобілоруським братам.
До розмови про радянську пропагандистську кампанію під час агресії на Польщу, ми запросили професора Рафала Внука з Люблінського католицького університету.
Професор Рафал Внук
Фото:прінтскрін зі сторінки Польського радіо
Назар Олійник: Пане професоре як виглядала радянська пропагандистська кампанія в переддень нападу на Польщу?
Рафал Внук: По суті пропагандистська кампанія, та скерована до суспільства, не випередила, того, що мало відбутися. Вона по суті розпочалася 17 вересня, тобто в день нападу. Цікаво, що пропаганда не була до кінця послідовною. Можна вести мову про два способи представлення дійсності в Польщі. В першому випадку мова йшла про те, що в Польщі розпочалася революція:буржуазія, фабриканти та поліція, топлять цю революцію у робітничій крові. Червона ж Армія простягає руку допомоги українському, білоруському, єврейському та польському робітичому класу, щоб спасти його від цього страхітливого режиму, що править в Польщі.
Поруч із цим, друга пропагандистська лінія твердила, що внаслідок німецького нападу польська держава припинила своє існування. Стверджувалося, що влада втекла, залишаючи робітників та селян без будь-якого керівництва, а Червона Армія несе лад на землі, які згодом будуть приєднані до СРСР.
Н.О: Чи погоджуєтеся з тим, що неологолошення польським урядом війни Радянському Союзу дещо полегшило завдання радянській пропаганді?
Р.В: Не думаю, що оголошення війни польським урядом змінило б тон радянської пропаганди. Поза сумнівом неоглошення війни було помилкою, але по іншій причині. У випадку коли не оголошується війна, то тоді не має причини аби підписувати договір, а в рамках нього запевнити собі ті чи інші речі.
Н.О: Під час радянської агресії на Польщу, командуючий Білоруським фронтом Міхаіл Ковальов та Сємьон Тімошенко, видали декілька звернень до солдатів польської армії. В них закликалося не лише скласти зброю, але й закликалося розправитися з офіцерами. Польських солдатів запевнялося в тому, що їх поневолює власна держава. Який був ефект цієї пропагандистської кампаніїї, зверненої до польських вояків?
Р.В: Польська сторона зафіксувала цю кампанію і тих листівок було багато. В той же час ця акція була погано підготовлена з технічної точки зору. Польська мова цих звернень була настільки безнадійною, що будь-хто, хоч якось трохи знав польську мову не повірив би, що їх написали люди, котрі мають щось спільне з Польщею та польськістю.
Стосовно адресатів тих звернень, то варто пам’ятати, що лише трохи понад 60% солдатів польської армії були поляками і як правило в цьому випадку радянська пропаганда не мала особливих успіхів.
Що стосується солдатів, представників національних меншин, то тут важко дати якусь однозначну оцінку. Варто зазначити, що до середини вересня поведінка білоруських і українських вояків не викликала особливих нарікань – до того часу поки вони воювали на території Центральної і Західної Польщі. В середині вересня, коли польські війська відступали від німців, ці вояки опинилися поблизу своїх домівок. Чимало дезертирувало. Я би цей факт не пов’язував напряму з пропагандистською акцією СРСР, а пов’язував би з тим, що в другій половині вересня Польща зазнала військової поразки. Після нападу Радянського Союзу на Польщу, остаточна поразка була лише питанням часу і солдати, преставники національних меншин не вбачали причин битися за програну справу.
Відозва командуючого Білоруським фронтом Міхаіла Ковальова до солдатів польської армії.
commons.wikimedia.org/Public Domain
Н.О:Гадаю, що варто наголосити на тому, що на відміну від класичної воєннної пропаганди, мета якої деморалізувати ворога і змусити його скласти зброю, радянська пропаганда під час агресії на Польщу закликала українське та білоруське населення до злочинів проти польських чиновників і осадників.
Р.В:Ви тут заторкаєте дуже суттєвий елемент. З перспективи радянської пропаганди те, що відбувалося було революцією. За допомогою пропаганди робилася спроба створити враження, що мова йде не про військову агресію, а про визвольну акцію на терені охопленому революцією.
Думаю, що радянська пропаганда мала якийсь вплив на місцеве населення. Варто сказати, що на східних землях Польщі існував досить сильний комуністичний рух, який мав вплив серед всіх національних груп. Зрозуміло, що поляки, котрі втрачали свою державу були менш схильні виступати проти влади, але й також польскі комуністи виступили проти ІІ Речі Посполитої. Це все розпочалося, ще перед нападом СРСР – перший виступ проти польської влади відбувся 15 вересня. Переплетіння двох елементів, діяльності місцевих комуністів і радянської пропаганди, сприяло виступам проти Польщі та її елітам. Особливо це стосується території сьогоднішньої Західної Білорусії, де спалахнули найбільш криваві виступи.
Радянський пропагандистський плакат від вересня 1939 року-Червона Армія визволяє західноукраїнських селян з польського панського ярма.
wikipedia/public domain
Н.О:Радянський Союз після нападу на Польщу намагався витишити цю очевидну співпрацю з Німеччиною, щоб скажімо європейські комуністичні діячі спокійніше сприйняли цю спілку з Гітлером і спільний напад на Польщу. Власне як виглядав цей радянський нарратив для зовнішнього світу?
Р.В:Це цікава справа. Слід пам’ятати, що компартія, була сцентралізованою партією і настільки сильно пов’язаною з Москвою, що ті, що належали до головної течії робили те, що наказувала Москва. В тому посланні до комуністичних партій на Заході, цю справу пояснювалося необхідністю моменту. Тобто, що мовляв так потрібно і що ті, хто ще недавно були ворогами і фашистами з якими ми билися в Іспанії на даному етапі нам потрібні як союзники.
Натомість, що стосується послання, яке висилалося до західних урядів і суспільств, то тут я не помітив якогось прагнення якогось глибокого пояснення. Трактування було класичним – на Заході є різні держави, але ви всі є фашистами, а Радянський Союз має право укладати різного роду міждержавні договори, які є найбільш придатними для нього. І на даний момент союзником, який забезпечує нам найбільшу користь є Третій Рейх. З точки зору західних політиків це було зрозумілим тому, що після Версальського договору 1919 року, Радянський Союз перебував на узбіччі світової політики. До Радянського Союзу не ставилися як до повноправного гравця світової політики. Третій Рейх, а перед тим Веймарська республіка, теж прагнула зміни Версальських положень і це зближувало Гітлерівську Німеччину та Сталінський Радянський Союз.
Нарратив для Заходу не носив ідеологічного характеру, а скоріш він носив технічний і політичний характер.
Н.О:Як відомо Радянський Союз викинули з Ліги Націй у грудні 1939 року, після нападу на Фінляндію. Чи Ви не вбачаєте в цьому іронії – мав місце напад на Польщу, але СРСР не виключено з Ліги Націй? Чи голос Польші, голос польського уряду був надто слабкий, щоб донести світу те, що Радянський Союз є агресором і що вже у вересні 39-го можна було його викинути з Ліги Націй?
Р.В:Теоретично так, але практично ні. Певна інформація вимагає часу, аби вона дійшла до тих, хто приймає рішення. З французської точки зору, чи з британської точки зору у вересні 1939 року було важливо не загострювати відносин з Радянським Союзом, як з ймовірним союзником. Після того вчинено, що вчинено стосовно Фінляндії та балтійських країн, надії перетягнути Радянський Союз на антинімецькі позиції були настійки крихкими, що Захіт дозрів для цього рішення. У вересні 1939 року Захід, ще не був готовий до так далекосяжних кроків як виключення СССР з Ліги Націй.
Треба собі ясно сказати, що Польща у 1939 році переоцінювала своє військове значення, так само переоцінювала свій політичний потенціал. Зрештою вона це робила не без причини, бо як Франція, так і Великобританія намагалися переконати Польщу, що вона є неймовірно важливою державою.
Натомість з перспективи міжнародної гри, і в контексті XIX і XX століття, Польща була ерзацом Росії. Франція і Великобританія шукали якусь силу, яка б протистояла Німеччині. Радянський Союз не міг виконувати таку роль, тому Захід вбачав таку силу у Польщі. Проте Польша, ані в економічному, ані у військовому плані не могла замінити Росію.
Запрошуємо прослухати звуковий файл!
Назар Олійник
Р.В: