Logo Polskiego Radia
Print

Чи варто карати за вислів «польські табори смерті»?

PR dla Zagranicy
Anton Marchynskyi 18.08.2016 19:08
  • Weiss - inet.mp3
Розмовляємо з проф. Шевахом Вайсом, викладачем Варшавського університету та колишнім послом Ізраїлю в Польщі
Шевах ВайсШевах ВайсWojciech Kusiński/PR

Польський уряд прийняв проект змін до закону про Інститут національної пам’яті, що передбачає введення штрафу або покарання до 3 років ув’язнення за використання формулювання «польські концентраційні табори», «польські табори смерті» тощо. Цей проект приготувало Міністерство юстиції, а голосуватимуть за нього, найімовірніше, восени.

Ми розмовляємо з професором Шевахом Вайсом, викладачем Варшавського університету та колишнім багаторічним послом Ізраїлю у Польщі.

- Пане професоре, чи, на Вашу думку, це правильний крок – карати тих, хто використовує подібні формулювання?

- Щиро кажучи, я не знаю, чи виконання такого закону буде легкою справою. Але, загалом, звісно, якщо хтось використовує таку назву, як «польські табори смерті», це неподобство. Більшість людей, можливо, роблять це через незнання. Але частина – щоб звинуватити Польщу лише з того приводу, що жорстокий окупаційний уряд вирішив саме у Польщі збудувати табори смерті і вбивати там мільйони людей: переважно євреїв, але також поляків та інші народи. Щодо його виконання, то я не знаю, чи це буде можливим. У деяких країнах є такі закони. Наприклад, про заборону будь-якого використання свастики. Однак, люди цього не усвідомлюють та її використовують навіть у символіці політичних рухів. Тож, я не можу щиро сказати, що це буде можливим. Але це боротьба проти брехні. Напевно.

- Може, таким чином вдасться просто звернути увагу світу на існування такої проблеми?

- Сам закон напевно публікуватиметься не лише у Польщі, бо Аушвіц є, на жаль, з огляду на зло, що у ньому діялося, центром цієї, так би мовити, недоброї частини світу. Для всього світу він є таким диявольським символом на польських землях. Адже німці створили його тут. З точки зору справедливості, Аушвіцу взагалі не має бути. А якщо вже й так, то біля Рейхстаґу. Однак, вони обрали Польщу, оскільки тут було найбільше євреїв. Це були фабрики смерті. А матеріалом, що у них використовувався, були живі люди. Тобто їх вбивали промисловим способом. Натомість євреїв сюди привозили з усієї Європи: з Голландії, Норвегії, Франції, Словаччини, Греції та з самої Німеччини, звідусіль. Теж з Угорщини; там жахливі речі діялися. В Аушвіці було спалено половину угорських євреїв. Тому я бажаю Польщі, аби [ідея з цим законом] вдалася.

- Так, бо варто зазначити, що всі польські зусилля у боротьбі з такими формулюваннями, що мали місце дотепер, у західних ЗМІ зустрічали подив або навіть неприязну реакцію.

- Й то з різних приводів. Не завжди зі зла. Але через це також. І в самій Європі сформувалася така інтенція, аби скинути на Польщу більшу частину вини. Цей сором, усе те, що сталося за тих часів, настільки жахливе, що коли можна когось знайти і перекинути всю вину на нього, а самому уникнути відповідальності, то бажаючих, на жаль, буде чимало. Зараз робити це буде важче, однак, не через сам закон. Адже він не увійде до міжнародного права. Якщо це зробить француз, чи американець, або хтось у Канаді тощо, то Польща не зможе його покарати. Подивимось, як ця справа розвиватиметься надалі.

- Чи світ зверне увагу на те, що поляки не згоджуються з подібним фальшуванням історії?

- Якщо ми говоримо про світ, то у цьому контексті ми переважно говоримо про істориків, журналістів і лідерів. Вони вже неодноразово звернули на це увагу. Проте, я цього кроку не критикую. Може й допоможе.

- Ви підкреслили, що багато хто використовує такі формулювання через незнання, але інші роблять це свідомо, щоб принизити або знеславити Польщу.

- Це можливо. Коли вже справа дійде до суду, треба буде переконати суддю, що таке було сказане з незнання. Ніхто не визнає, що це було зроблено свідомо. Натомість, якщо це скаже лідер, наприклад президент чи прем’єр якоїсь держави, то я не вірю, що Польща подаватиме проти таких людей до суду. Це відважна спроба і продовження боротьби проти заплямовування поляків. Адже ця кривава пляма є, однак, німецькою.

- Чи ви бачите якісь інші способи боротьби за добре ім’я Польщі?

- Добре ім’я народу та добре ім’я країни залежить від того, в якій частині світу про них ідеться. Можна мати добре ім’я у Сполучених Штатах і не дуже добре – в Росії. Чи не так? Але, говорячи дуже загально, це також пов’язано з тим, який рівень демократії є в тій чи іншій державі? Чи вона має гуманітарну історію, чи ні? Скільки найліпших спортсменів вона представила на Олімпіаді? Чи має високий рівень соціальної політики? Чи вона відкрита до своїх громадян і найвидатніших людей. У міжнародних відносинах: скільки разів та яким країнам-союзникам вона допомагала у прикрих ситуаціях? Яке у ній панує відношення до інших рас та етнічних груп? Чи є там расизм, чи немає? А якщо є, то чи ведеться з ним боротьба? Однак, також це справа щастя. Є країни, що виглядають привабливо, такими не будучи. У цій будові, ієрархічній піраміді існує стільки елементів, завдяки яким різні країни чи народи розташовуються в ній вище чи нижче… Це тема, ну, не знаю, для трирічного семінару, на котрому можна було б це питання аналізувати. Добре ім’я народи мають, випадково чи невипадково, якщо їх представляють одні з найбільш шанованих людей світу. Наприклад, Іван Павло ІІ. Вони мають добре ім’я, якщо мають кілька видатних письменників, поетів, музикантів і так далі. Все це збирається разом.

- Пане професоре, можна сказати, що ви є й послом Польщі, оскільки Ви постійно протестували проти назви «польські табори»…

- Я єврей, що народився у Польщі. Пережив тут Голокост. Знаю, чим є добро, а чим є зло. І зла було дуже багато, але також дуже багато чинилося добра праведниками народів світу. Отже, знаючи історію, я гадаю, що людина, котра свідомо закидає Польщі «табори смерті», кажучи, що вони польські, бреше. Це нахабна брехня.

Нагадую, що ми розмовляли з професором Шевахом Вайсом, викладачем Варшавського університету та колишнім багаторічним послом Ізраїлю у Польщі.

RP/А.М.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти