Нещодавно у Польщі з’явився рейтинг репутації вищих навчальних закладів у Польщі «Premium Brand». Що в цьому контексті означає слово «репутація»? Запитання адресуємо нашому співрозмовнику, Томашу Барану з факультету психології Варшавського університету.
- Репутація – це, можна сказати, набір перших асоціацій, які спадають нам на думку, коли чуємо назву фірми, бренду, а в цьому випадку – навчального закладу. Натомість коли говорити про це конкретне дослідження, то ми проаналізували репутацію вишів за п’ятьома показниками. По-перше, це реноме вишу, переконання, що ця установа є престижною. По-друге, це рекомендації, тобто наскільки часто цей виш рекомендували для навчання – респондентам ми поставили запитання «Чи можеш рекомендувати з чистим сумлінням цей виш своїм знайомим?». Ну і третій аспект – навколомедійна атмосфера, йдеться про те, наскільки часто респонденти чули якісь негативні оцінки про цей виш у мас-медіа чи з інших джерел. Ми досліджували суспільне заангажування установи, а також – професійні перспективи після закінчення цього навчального закладу. Ці всі показники створили загальну картину репутації польських вишів.
Хто брав участь у цьому опитуванні? Чиї голоси Ви брали до уваги?
- Ми ставили запитання репрезентабельній групі поляків. Це респонденти віком від 15 років і більше, люди обох статей, які мають різну освіту і живуть у великих та малих містах. Іншими словами, ця група має представляти зріз польського суспільства. Адже імідж навчального закладу – це не тільки оцінка тих людей, які в ньому навчалися. Контекст – ширший. Загальновідомо, що репутація бренду або фірми має велике значення для потенційних покупців або клієнтів. Навчальні заклади не є винятком, тобто загальна репутація, загальне переконання у суспільстві щодо вишу має вплив на вибір абітурієнтів.
Тобто виш – як товар?
- У Польщі була золота епоха, коли вища освіта не становила поширеного явища. Я пам’ятаю часи, коли людей з вищою освітою було у Польщі всього 7%. Тепер вищу освіту має 20% поляків. Близько половини випускників середніх шкіл продовжує своє навчання у вищих навчальних закладах. Отже, якщо колись вища освіта була свого роду суспільним підвищенням, то нині її вартість підлягає девальвації. Чому я про це згадую? Тому що тепер молодь своє рішення про подальшу освіту краще продумує, зважує всі «за» і «проти», тим паче, що в останні роки 35-40% випускників вишів віддається безтурботному безробіттю, а решта – знаходить роботу. Це показує, що рішення про вибір напрямку освіти і самого вишу приймаються і будуть прийматися більш зважено, ніж досі. Зрештою, так як ви сказали – вищий навчальний заклад стає товаром, а радше – послугою, інвестицією, яка повинна повернутися.
Як в цьому контексті слід розглядати демографічну кризу, яка вже почалася?
- Зменшення попиту підсилює конкуренцію на ринку тих, хто пропонує пропозицію. Отже, «виживуть» виші, які мають високу репутацію, а також навчальні заклади, які підтвердять своє реноме професійними перспективами. На сьогоднішній день маємо справу з дією природного відбору, тобто виші з низькою репутацією і слабкою професійною перспективою вже сигналізують фінансові проблеми. Поки що в цій групі домінують приватні заклади. Але в державних теж почалася так звана раціоналізація навчання. Це означає: не інвестуємо коштів з державного бюджету у факультети, які випускають так зване втрачене покоління, тобто покоління, яке не може знайти для себе місця на ринку праці. Ці дані про рівень безробіття серед випускників вишів (нагадаю, 35-40%) показують, що відбуваються якісь дивні речі. Адже загальна ситуація на ринку праці є полярно іншою, зараз почалася ера працівника, а роботодавці дедалі частіше скаржаться на брак кваліфікованих кадрів. Тобто є дисонанс між очікуваннями ринку праці та тим, що «виробляють» виші. В цьому сенсі потрібна раціоналізація. І ця раціоналізація відбувається від моменту вибору місця, де будемо здобувати вищу освіту.
З вашого дослідження можна зробити такі висновки, що найпрестижнішим вищим навчальним закладом, в категорії державні виші, є Яґеллонський університет. На другому місці – Вища торговельна школа у Варшаві й Варшавський політехнічний інститут, на третьому – Варшавський медичний університет і на четвертому – Варшавський університет. Отже, лідери залишаються лідерами, адже ці виші вже роками займають найвищі місця у рейтингах.
- Так, тут несподіванок немає. Наш рейтинг у своїй більшості перегукується зі щорічним рейтингом освітнього видання «Перспективи». Але рейтинг «Перспектив» бере до уваги дещо інші критерії, ніж ми – тобто викладацький склад установи, кількість наукових публікацій тощо. Єдине, що мене дивує, – це місце Познанського університету імені Адама Міцкевича. У рейтингу «Перспектив» він завжди займає чільні місця, а у нас – поза першою десяткою (дуже слабкі результати цього вишу коли говорити про критерій професійної перспективи після його закінчення).
Коли ж говорити про приватні виші, то лідером рейтингу репутації стала Польсько-японська школа комп’ютерних технологій у Варшаві, за нею – Вища школа фінансів та менеджменту у Варшаві, і третє місце – Вища банківська школа в Познані, четверте і п’яте – Колегіум Сівітас, Варшава, і Верхньосілезька вища торговельна школа. Коли ви працювали над цим рейтингом, чи були ситуації, власне, коли впадали у вічі диспропорції між, скажімо, високою оцінкою вишу за одним критерієм та низькою – за другим?
- Назагал, ці показники, які складають в сумі єдину оцінку – тобто показник репутації вишу, досить сильно між собою скорельовані. Але були дрібні різниці щодо оцінки професійних перспектив, коли технічні та медичні виші мали кращі результати ніж в загальному показнику репутації. Це зрозуміло.
Цікаво, наскільки досліджені вами виші мають свідомість, що навіть коли вони посідають високі місця у рейтингах, все одно слід боротися за абітурієнта...
- Приватні установи це дуже сильно усвідомлюють. Вони вже активно борються за студентів. Державні виші поки ще не опинилися в такій скрутній ситуації, але ця свідомість теж збільшується. Думаю, що у майбутньому можна буде поділити виші на такі, котрі розуміли значення репутації і працювали на неї, і такі, котрі цього не усвідомлювали, тому зникли з ринку. За вступними підрахунками, кількість потенційних студентів до 2020 року буде меншою, ніж кількість безкоштовних місць навчання у державних вишах. Це показує, наскільки значні зміни нас чекають на освітньому ринку в Польщі.
Співрозмовником Польського радіо був Томаш Баран з факультету психології Варшавського університету, з яким ми говорили про репутацію польських вишів.
PR24/Яна Стемпнєвич