Торік у Польщі виявлено понад сто випадків торгівлі людьми, половина цих злочинів стосується поляків, решта - це злочини проти іноземців, котрі шукають у Польщі кращого заробітку. Говорить Анна Ґарнєр з Національного інтервенційно-консультативного центру для жертв торгівлі людьми:
- Ми, поляки часто любимо думати про себе як про толерантних людей, чесних і таких, що не використовують інших. Натомість дійсність виглядає дещо по-іншому. Жертвами торгівлі людьми в Польщі часто стають громадяни інших держав, котрі приїжджають до нас на заробітки. Маю на увазі українців, котрі працюють у Польщі, і значна кількість котрих працює нелегально, багатьох з них польські роботодавці використовують та обманюють.
Торік Національний інтервенційно-консультативний центр для жертв торгівлі людьми допоміг двомстам особам, які зазнали у Польщі кривди. Сімдесятьох двох людей роботодавці (чи то пак, торгівці людьми) змушували займатися проституцією, сімдесят одну особу примушували до невільничої праці, а двадцятьох сімох - змушено до жебрацтва, - прераховує Анна Ґарнєр:
- У більшості випадків людей змушували до рабської праці, це – жертви примусової праці. Але були теж ситуації, коли іноземців – а конкретніше громадян Румунії - змушували жебрати на вулиці. Я не кажу про поодинокі випадки. Загалом, йдеться про жертв злочинних груп, які займаються торгівлею людьми. Тому що торгівля людьми – це великі гроші.
Визначення «торгівля людьми» асоціюється з тим, що жінок змушують до проституції. Натомість щораз більш розповсюдженою стає інша форма невільництва - рабська праця, – говорить Мирослава Керик, голова фонду «Наш Вибір», який допомагає українським мігрантам у Польщі.
Ірена Давід-Ольчик, голова фонду «Ла Страда», який допомагає жертвам торгівлі людьми, звертає увагу на ситуації, які повинні насторожити:
- В жодному разі не можна погодитися на підписання договору, який ми не розуміємо. Не можна погоджуватися, щоб нам роботодавець не заплатив тоді, коли він повинен заплатити. Якщо нашу свободу обмежують – необхідно шукати допомоги. Наприклад, якщо роботодавець забороняє виходити з приміщення, в якому працюємо, або якщо роботодавець забирає наші документи – до цього допустити не можна! Якщо роботодавець нас принижує – не погоджуймося на це. І варто зрозуміти: якщо вже це відбувається – краще не буде. І треба шукати допомоги.
Натомість як показує практика, українці, котрих у Польщі обманули, котрі стали жертвами торгівлі людьми, по допомогу звертаються неохоче:
- Те, що наш фонд лякає... так це те, що випливає з даних наших партнерських організацій в Україні. Отже, громадяни України, які стали жертвами торгівлі людьми у Польщі, тут не зголошують цього, не звертаються по допомогу, а повертаються до дому, і щойно в Україні про це розповідають. Натомість коли ми зверталися до цих людей і заохочували їх до того, щоб все-таки повернутися до Польщі і тут шукати справедливості (передусім - фінансової), та покарання для злочинців, то вони відмовлялися.
Чимало українців працює у Польщі без необхідних паперів, дозволів та контрактів. І про себе часто думають в категоріях «нелегальний». А якщо нелегальний, то і правди нема чого шукати. Такий підхід – це помилка, наголошує Ірена Давід-Ольчик. Тому що:
- Якщо ця людина, яка вважає, що стала жертвою торгівлі людьми, перебуває або ж працює у Польщі без удокоментованого статусу (не має візи, дозволу на перебування чи працю), то в момент, коли її прокуратура визнає жертвою торгівлі людьми, від цього моменту ця людина має у Польщі так званий легальний статус. А ми, тобто фонд «Ла Страда», допомагаємо у Польщі теж «нелегальним» іноземцям. Для нас статус не має жодного значення.
Організації, які допомагають жертвам торгівлі людьми у Польщі:
http://www.strada.org.pl/ телефон довіри (є теж російськомовний консультант):
+ 48 22 628 99 99
http://www.handelludzmi.eu
Запрошую послухати звуковий файл передачі
Яна Стемпнєвич