96-у Річницю Соборності України українці Варшави відзначили вшануванням пам’яті героїв української державності початку XX століття.
Символічною та все більш актуальною для українців стає ця віха в історії, адже у сьогоднішніх драматичних подіях українські герої та патріоти продовжують боротьбу за суверенітет та територіальну цілісність нашої держави, віддаючи свої життя за Україну.
(Ви можете послухати також звукову версію журналу)
З нагоди Великої Злуки дипломати спільно з українською громадою поклали квіти до меморіалу воїнам Української Народної Республіки на Вольському цвинтарі у Варшаві.
22 січня 1919 року відбулося об’єднання двох народів, котрі були розірвані історичною прірвою. Цей день став символічним для України, сьогодні він означає не тільки єднання, але і боротьбу за демократичні принципи.
У приміщенні Посольства України в Польщі у Варшаві українська громада, студентська молодь та українські дипломати провели урочистий захід з нагоди Великої Злуки. Єднання УНР та ЗУНР 1919 року, у часи драматичного сьогодення набуває, окрім історичного, й актуального значення для української державності.
Символічність та важливість дати 22 січня у контексті державотворчого процесу являє собою історичні паралелі між подіями початку XX століття та сучасними реаліями, адже рік тому на вулиці Грушевсього, у боротьбі за демократичні принципи та прагнення жити у європейській країні, загинули перші українські протестувальники.
Голова Об'єднання українців у Польщі Петро Тима підкреслив, що історія відбувається на наших очах, вона перестає бути академічною і стає більш зрозумілою. За його словами, деякі процеси початку XX століття відбуваються знову сьогодні в Києві, Донецьку, Львові, однак із дещо іншим акцентом. 22 січня 2014 року та пізніші події, зокрема в Криму та Донбасі, скинули з українців завісу, зникли усі сумніви – вони, як і українські герої, зокрема й ті, хто спочиває на Вольському цвинтарі, дали чітко зрозуміти, що за свою незалежність вони боротимуться до кінця, зазначає Тима:
«Українці отримали чіткі орієнтири, за кого і за які ідеї стояти, хто і що асоціює себе із традицією, яку уособлює 22 січня 1918–1919 років. Ці люди, що поховані на Вольському кладовищі, були військовими, політичними та громадськими діячами, які у 1918–1919 роках не мали сумнівів. Вони боролися за українську державу, втрачаючи здоров’я та життя. Ті, що не змирилися із поразкою державності, опинилися на еміграції у Варшаві, Каліші чи інших містах Польщі. Вони зробили чіткий ідейний вибір – воювали за Україну і не змирилися з тим, що Україна стала частиною Радянського Союзу», – наголосив Тима.
Поразка української державності в 1918–21 роках, за словами Петра Тими, це збіг багатьох факторів, одним з яких були ідейні розбіжності серед українського суспільства, брак прихильності до ідеї самостійності з боку частини українського суспільства і «блукання» українських еліт. Причиною поразки була не лише зовнішня агресія, але і невизначеність частини суспільства, політичних еліт та військових командирів. Лунали слова, що Україні не потрібна армія, інші закликали до дружби і, говорячи сучасною мовою, стратегічного партнерства із Москвою, що принесе вигоду та відвічне братання, зауважує Петро Тима:
«Дивлячись на події в Україні, з’являються схожі думки про те, що ця війна непотрібна і що краще було б домовитися. Не бракує в Україні прихильників дружби та братерства з Москвою. Тому, дивлячись на історичні дати, ми повинні дуже уважно перечитувати їх по-новому в контексті нинішніх подій в Україні. І давати собі відповідь на запитання: хто є наші герої. Чи це Котовський, Щорс, які себе також називали українцями, а чи це Петлюра, Грушевський, і ряд полководців, імена яких знаходяться на Вольському кладовищі», – зазначає голова ОУП.
Водночас Петро Тима звертає увагу на відмінність між подіями початку XX століття і сьогоденням: тоді Захід не був зацікавлений у появі на карті нової країни – України. Українська державність в 1921 році програла також тому, що її не розуміли і не сприймали у світі. Україна мала досить обмежене коло союзників і це була одна з причин поразки. Нині ж, стверджує він, навпаки – Захід підтримує Україну, європейські політики зовсім по-іншому дивляться на українську державу.
«Тодішню Європу і країни-переможців не цікавила поява нової української держави. Франція, Польща, Великобританія чи США не були зацікавлені у політичній, економічній чи мілітарній підтримці УНР. Зараз – абсолютно інша геополітична ситуація і Європа абсолютно інакше дивиться на українську державу і на те, що відбувається на території України», –говорить Тима.
Як наголошує Петро Тима, у 2013–2014 роках українське суспільство показало свою зрілість, демократичність, а українці готові відстоювати ціною життя свою незалежність. Натомість на міжнародній арені, особливо після подій із Кримом та Сходом, позиція України, парадоксально, зміцнилася у порівнянні із минулим.
Наталка Панченко з варшавського Євромайдану зазначила, що значення Соборності України по-справжньому відчувається лише зараз, коли за єдність країни на Сході сьогодні гинуть українські патріоти:
«В цьому році ми почали більше усвідомлювати і розуміти, що означає слово "соборність" України. Саме зараз, коли наші однолітки, наші рідні і близькі, ті, з ким ми ходили до школи, з ким навчалися в університеті, з ким ми малими були сусідами і разом гралися у подвір’ї, помирають, проливають кров, віддаючи її за соборність України. Зараз ми по-справжньому розуміємо, що означає це слово. Раніше я завжди святкувала це свято, вважаючи його суто історичним. В цьому році я зрозуміла, що це не історичне свято, це свято сьогодення. Бо соборність – це не щось, що падає з неба і залишається назавжди. Соборність – це щось, за що треба боротись щодня», – наголосила громадська діячка.
Натомість громадський активіст, кримський татарин, голова фундації «Крим» у Польщі Різа Асанов також наголосив, що всі ми повинні об'єднатися і зробити все, аби перемогти агресора і повернути Україні Крим.
«Ще зовсім недавно усі українські свята сприймалися як додаткові вихідні дні, ніхто не замислювався, що це таке. Був День Незалежності і ми його не цінували, зараз платимо дуже високу ціну. Зовсім недавно ми також усвідомили, що таке День Соборності. По-татарськи це звучить «бєрлик» – коли всі разом. Тиждень тому я повернувся з Криму. Я розмовляв із багатьма кримськотатарськими сім’ями, я не зустрів серед них нікого, хто б вважав себе росіянином. Багато хто був змушений брати російські паспорти, щоб жити, але жоден не вважає себе росіянином. Кожен із них чекає на повернення України, – сказав Асанов.
У День Соборності Різа Асанов закликав усіх перестати розбиратись, хто, що і скільки зробив. Вдома триває вітчизняна війна. Від цієї війни залежить, чи буде у нас єдина країна, чи ні. Від перебігу війни також залежить, чи вдасться повернути Крим, український Крим.
Тарас Андрухович