Logo Polskiego Radia
Print

"Антологія польського репортажу ХХ століття" від Маріуша Щиґєла

PR dla Zagranicy
Taras Andrukhovych 15.04.2014 16:30
  • antologia.mp3
У Варшаві вийшла друком 2-томна "Антологія польського репортажу ХХ століття"
Маріуш ЩиґєлМаріуш ЩиґєлWikipedia

Маріуш Щиґєл – відомий польський письменник та репортер видання «Gazeta Wyborcza» виступив упорядником «Антології...». Він є одним із найзнаніших сучасних майстрів так званої невигаданої літератури – мемуарів, біографії, документалістики та репортажів. Найцікавішою у цьому жанрі є сама людина. Основна мета літературного репортажу, за словами Щиґєла – поділитись інформацією, розповісти комусь щось, але у жодному разі не виховувати чи моралізувати. Улюбленим заняттям Маріуша є «пірнання» в історії. Репортаж, на його думку – це найкращий спосіб для розуміння інших людей, спосіб спілкування як з героєм репортажу, так і з читачем.

Два томи «Антології польського репортажу ХХ століття» містять понад 1800 сторінок. Складається публікація зі ста найцікавіших і найяскравіших на думку Маріуша Щиґєла, польських репортажів, опублікованих між 1901 і 2000 роками. Говорить упорядник праці:

Ця антологія – не тільки фестиваль для обраних репортерів, в якому у кожного автора я беру якийсь хіт і з цього виходить книжка. Так зробити не вдалося. Кожен з репортажів доповнений моїм текстом про його автора. Біографічної замітки, як на мене, є замало, оскільки варто нагадати, ким була ця людина і які книжки написала, яку взагалі роль відіграв в історії репортажу. Тому у моїх замітках є багато історій – різних закулісних речей, пов’язаних з виникненням та генезою написання цих репортажів. Початково це мали бути короткі тексти по дві сторінки, але в деяких випадках вийшло і в п’ять разів більше, бо розповіді про репортерів є не менш важливими за їхні твори, – розповідає Маріуш Щиґєл.

В антології містяться між іншим тексти сучасних репортерів, таких як Малґожата Шейнерт, Яцек Гуґо-Бадер чи Лідія Осталовська, однак найчастіше ці репортажі є невідомими або малознаними. Розпочинає польську антологію матеріал 1901 року авторства Януша Корчака.

Я дістав їх з пивниці чи з горища їхньої творчості, бо це є твори, про зміст яких вже далеко не кожен їхній автор пам’ятає, а читачі просто забули, що їх взагалі колись читали, – оповідає польський публіцист.

Упорядник антології підкреслює, що ця книжка не є вибором найбільш репрезентабельних для авторів текстів, до видання увійшли репортажі, які, скоріш за все, не вибрали б самі автори.

Антологія має свою хронологічну композицію, а тексти водночас інколи з собою співвідносяться, а інколи дуже контрастують. Не випадково завершує її текст Яґєльського з Чечні, в якому Путін говорить, що ми «входимо до Чечні, бо це є наша земля». Антологія нагадує довгий і суцільний музичний твір, який складається з коротких, поодиноких відрізків. Маю надію, що читачам вдасться вловити те, що саме відбувається між рядками текстів, – додає письменник.

Він сподівається, що кожен, хто читатиме цю серію репортажів матиме враження, що її зміст «бурлить, наче бульбашки у шампанському».

Не всі репортажисти чи члени їхніх сімей були задоволені вибором, який зробив Маріуш Щиґєл, оскільки не всі тексти, на їхню думку, є характерними для своїх авторів. Однак, упорядник антології вважає, що тексти, які він відбирав – якраз і притаманні їх авторам, а часто показують їх з іншого боку. Тому Маріушу доводилося часто схиляти членів родин авторів до свого рішення:

Уявіть: є 12 доньок. Я закохався у низьку брюнетку, але їхні батьки хотіли б, щоб я одружився з високою блондинкою. Вона прекрасна, але я її не кохаю. Цією історією я переконував авторів, а особливо авторок, – жартує журналіст.

Отже, сто текстів, сто авторів. Що є цікавим, це те, що репортажі початку ХХ століття ніколи не публікувалися в сучасній пресі.

Про особливість польського репортажу та творчість Маріуша Щиґєла говорить Богдана Матіяш, українська поетеса та перекладач, яка здійснила переклад однієї з найвідоміших його книг «Ґотленд»:

«Репортажна традиція в Польщі є дуже багатою і в ній постійно зявляються нові імена. Але якщо більшість із них стилістично схожі, то Щиґєл є інакшим. Одна з його основних настанов – писати так, щоб було цікаво і йому самому, і читачеві, а кожна сторінка не залишала відчуття втраченого часу. А ще Щиґєла ваблять теми, які довший час були певним табу, свідомо проголошеними у суспільстві, або й навіть неусвідомленими. Ці теми він і піднімає «на світ Божий». Його творчість пошановують не тільки поляки, але й чехи, зокрема. Його знаменита і найповажніша книга «Ґотленд» – це добірка тем, які в Чехії понад півстоліття десь так літали у повітрі і не були озвучені. Репортажна традиція в Польщі починається не від Щиґєла і навіть не від Капусцінського, а від початку ХХ століття – від тих авторів польської художньої літератури, які також писали репортажі. У них є традиція, яка налічує вже понад 100 років. У нас цей жанр тільки починає зявлятися. Мене тішить, що поруч нас є народ, нація, з письма якого можна цьому вчитися», – говорить Богдана.

«Антологія польського репортажу ХХ століття» – це, як стверджує її упорядник Маріуш Щиґєл – шана, віддана польській школі репортажу, збір текстів, які представляють найкращих творців, тих найвідоміших, але й тих неслушно забутих, хто спільно творили репортерську історію XX століття.

Тарас Андрухович

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти