Logo Polskiego Radia
Print

Загадкова історія трофеїв Яна ІІІ Собеського

PR dla Zagranicy
Anton Marchynskyi 19.07.2018 15:45
  • 01015A74.mp3
Відвідувачі Музею-палацу короля Яна ІІІ Собеського в Вілянуві можуть побачити невеличку експозицію оригінального турецького текстилю
Виставка турецьких тканин і портрету Яна ІІІ. Музей-палац короля Яна ІІІ в Вілянуві, ВаршаваВиставка турецьких тканин і портрету Яна ІІІ. Музей-палац короля Яна ІІІ в Вілянуві, ВаршаваFot. W. Holnicki, źródło: Muzeum Pałacu Króla Jana III w Wilanowie

Відвідуючи Музей-палац короля Яна ІІІ Собеського в Вілянуві, можна побачити невеличку експозицію оригінального турецького текстилю. Про таємничу історію цих предметів сьогодні розповість наш гість – куратор цієї виставки пан Конрад Пизель з цього музею.

- Звідки, отже, взялися ці експонати? Та в чому полягає таємничість їхньої історії?

- Експонати, які ми демонструємо, - це десять оригінальних та, можна сказати, розкішних полотен. Їхня історія дуже цікава та, власне кажучи, складається з двох дуже цікавих частин. Перша, ясна річ, пов’язана з польським королем Яном ІІІ Собеським. Це, найімовірніше (хоча історичні джерела цього не задокументували), трофеї Яна ІІІ, здобуті у Віденській битві (1683 року – ред.). Швидше за все, вони прикрашали шатро якогось турецького вельможі, та разом з іншими трофеями опинилися в руках Яна Собеського. Натомість король вирішив ці, власне, тканини подарувати львівським бенедиктинкам, оскільки там настоятельницею монастиря була його тітка.

- Сестра його матері.

- Саме так. Як і з іншими предметами розкоші – часто теж із тканинами, але не тільки – що їх Собеський дарував різним важливим (як для загалу, так і приватно для себе) святиням на території Речі Посполитої, цей текстиль було подаровано бенедиктинкам у Львові. Натомість, можливо, ще більш цікавою може виявитися інша більш близька нам історія. Адже ці тканини разом із монахинями після ІІ Світової війни мали полишити Львів і опинилися у колишній святині цистерціанців у Кшешові в Нижній Сілезії. Важко напевно пояснити, чому так сталося, але про традицію, пов’язану з дарами Яна ІІІ, здобутими у Віденській битві, в монастирі забули. Було видно, що це щось винятково гарне, особливе, може навіть дивне, бо відрізнялося від текстилю, до якого ми звикли в нашій частині Європи, тому сестри ставилися до цих тканин із належною повагою та інтересом.

- Вони використовувалися під час різноманітних урочистостей – складання обітниць, святкових літургій тощо…

- Так і було. Вони зберігалися в монастирі у згорнутому стані і лише щоякийсь час їх демонстрували. Так випадково сталося, що після однієї з таких урочистостей ці тканини не встигли сховати далеко, тож у ході інвентаризації в монастирі один з науковців-мистецтвознавців доктор Міхал Кужай сказав, що це, напевно, турецька робота та, найвірогідніше, якийсь фрагмент шатра. І тут почалося… Цю тканину порівняли зі схожими збереженими зразками. Виявилося, що схожа є у Вавельському замку та в колекції на Ясній горі. А якщо схожість настільки велика, то й історія має бути подібною, або й такою самою. Тобто наново було відкрито, що це військові трофеї Яна ІІІ з-під Відня.

- А з чого ці тканини зіткано, що вони так добре збереглися до сьогодні?

- Ці тканини справді винятково довговічні, що варто підкреслити. Я з радістю брав участь у Ночі музеїв, коли ми відкрили цю виставку. І люди, власне, навіть не вірили, що це оригінал. Навіть я обов’язково мав цього торкнутися, аби переконатися, що не маю справи з підробкою. Цей текстиль зберігся феноменально. Найцінніші елементи цієї тканини, завдяки яким вона неначе сяє, вишиті ниттю, оплетеною сріблом. І хоча вона пройшла у нас реставрацію, то й перед нею, варто підкреслити, вона була в непоганому стані.

- На виставці у музеї в Вілянуві, крім текстилю, про який ми говоримо, виставлено також один з найвідоміших портретів короля Яна ІІІ Собеського…

- Так, ми вирішили також нагадати, чим були великі сіні Палацу у Вілянуві, в котрих сьогодні ці об’єкти виставлено. Бо початково, за часів Яна ІІІ, це було таке приміщення, в якому, за рішенням короля, всіх гостей, що прибували до палацу, мала вітати його кінна статуя, яка представляла його переможцем у Віденській битві. Однак, наприкінці XVIII сторіччя пам’ятник було поставлено деінде, а інтер’єр цього приміщення цілковито змінено. Отже, портретом у центрі цієї експозиції ми нагадуємо, що тут мав місце початок всіх приміщень палацу, пов’язаних з Яном Собеським. А тканини переносять нас до отієї найважливішої події – перемоги під Віднем. Портрет, так само як і тканини, пройшов реставрацію. У випадку текстилю це дозволило трошки поліпшити і захистити його стан. Натомість портретові завдяки реставрації не лише вдалося повернути яскравість барв, але й відновити те, чого на ньому вже не було видно. Отже, обличчя короля тепер дещо інакше, ніж перед цим.

- Кажуть, що на цьому портреті король найбільш схожий на себе…

- Можна зробити такий висновок, хоча, звісно, оскільки ніхто з нас короля не бачив і не знав, ідеться лише про ймовірність. Декілька років тому ми провели дослідження, результати яких можна побачити в одному з фільмів, доступних в Інтернеті. Відповідно до них, цей портрет, на думку тих, хто його аналізував, має найбільше спільних елементів серед портретів часів Яна ІІІ. Це таке собі найбільш збірне, а отже й найбільш варте довіри зображення монарха.

- Час Віденської перемоги і повернення до Польщі ми можемо також побачити на полотнах Юзефа Брандта, чия виставка триває зараз у Національному музеї у Варшаві. І там, зокрема, виставлено картину «Повернення з Відня», на якій зображено численні королівські трофеї. Тут цікаво підкреслити, що легендою є вже те, які предмети Собеський здобув під Віднем та кому він роздавав свою здобич.

- Так, безперечно. І це дуже цікаво. Таких трофеїв було, звісно, багато. Віденська битва принесла польським військам таку кількість здобичі, якої не можна було порівняти з іншими битвами. Зрештою, сам Ян Собеський в листі до Марії Казимири писав, що все здобуте під Хотином є нічим у порівнянні з трофеями з-під Відня.

- Тут, власне, варто навести цитату з його листа до дружини: «Єдина душі та серця радість, найпрекрасніша і найкоханіша Марисенько, Бог і Господь наш, благословенний навіки, дав перемогу і славу нашому народові, про яку минулі сторіччя ніколи не чули: гармати всі, табір весь, достатки незліченні потрапили в наші руки».

PR1/А.М.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти