Зустрічі, майстер-класи, семінари і конференції. Центр науки Коперник вже віддавна досліджує особливості освітнього процесу і підтримує освітян у їхній праці. «Школа ближче до науки», «Клуб молодого відкривача» і «В мережі пристрасті» - це лише декотрі з-посеред освітніх проектів, що втілюються у життя у Центрі науки Коперник.
І про це, власне, ми порозмовляємо з нашою гостею, котрою є Моніка Єнджеєвська з Центру науки Коперник.
- Розкажіть, будь ласка, про оту виняткову мережу, для котрої навчання є великою пристрастю.
- Однією з таких великих мереж, великих програм є програма-проект «Клуб молодого відкривача», який об’єднує близько 700 клубів як у Польщі, так і за кордоном, тобто в Литві, Білорусі, Грузії. Це просто такі місця, які створюють люди, що беруть участь у освітньому процесі. Здебільшого це вчителі, але також ними можуть бути й інші особи – які небудь аніматори культури або просто дорослі особи, наприклад батьки, що мають бажання і відповідну пристрасть, аби разом з учнями робити відкриття, проводити дослідження, організовувати експерименти, та пробуджувати в них інтерес до світу і поглиблювати власні знання. А роблять вони це як волонтери, тобто просто безкоштовно.
- Це заслуговує лише на похвалу. А що їх спонукає до таких дій? Може, бажання відірвати дітей від телевізійних екранів.
- Ні, загалом джерелом цієї програми було бажання зацікавити молодь передусім у дуже маленьких осередках. Тобто, тоді, коли з’явилися гімназії і відкрилася програма Польсько-американського фонду свободи «Зрівняти шанси», група дуже активних вчителів вирішила придумати такі зайняття, аби молодь, котра, на відміну від Варшави, Кракова, Ґданська, Катовиць, або інших великих центрів, не має доступу до різноманітних пропозицій того, не було чим себе зайняти увечері. Отже, у дуже маленьких містечках, а тим більше у селах таких пропозицій не було. Звідси ідея: зробімо щось для цієї молоді. Отже, ці вчителі затримувалися в школах після обіду і пропонували молоді заняття.
- Отже, переходячи до деталей, якого типу цікавинки і пригоди чекають на всіх тих, хто приєднається до роботи «Клубів молодого відкривача»?
- Ця програма відкрита для всіх дорослих. Існує портал kmo.org.pl, отже, за його допомогою можна такий клуб зареєструвати, і тоді вже отримати всю інформацію про те, якою є ідея, основні принципи тощо. Також ми, зі свого боку, пропонуємо новим учасникам програми заняття з нами, котрі продемонструють сам спосіб ведення занять, ідею. І передусім вже потім ми даємо свободу керівникам таких клубів, котрі обмінюються між собою інформацією, знанням, ідеями. А раз на рік ми організовуємо таку показову подію, яка називається «Форум клубів молодих відкривачів», на який ми запрошуємо – а, власне кажучи, вони самі реєструються, чекають на цей момент – у середині листопада близько 150 керівників клубів, котрі мають можливість протягом двох днів бути з нами разом у Центрі науки Коперник. Ми пропонуємо їхній увазі заняття, зустрічі з дуже цікавими людьми, у тому числі науковцями, а також розмови про значення цієї програми, про зміни, які в ній відбуваються, а також у якому напрямку ми плануємо її розвиток.
- А отже, в світі, в котрому домінує гонитва за грошима і якимись іншими матеріальними благами, можна знайти, з того, що ми тут чуємо, велику кількість осіб, котрі згодні присвятити свій час, свою енергію, свою пристрасть творчим зустрічам з іншими людьми, і вони роблять це повністю на громадських засадах.
- Так, і це такий аспект, інший, ніж тільки отой очевидний освітньо-інформаційний. Отже, це те, що діється в тих клубах і довкола них, тобто така спільнота. Я знаю особисто одну з опікунок у певному районі Польщі, котра створила мережу клубів у дитячих садках. А на додаток, це дуже активні люди, котрі, звісно, також шукають кошти на те, аби вести такі заняття. Адже це не лише слово, не лише інтернет, це також і певні матеріали – якісь реактиви тощо. У зв’язку з цим люди шукають і знаходять, ефективно знаходять тих, хто оплачує ці матеріали. Ми разом з Польсько-американським фондом свободи, який є нашим партнером у цій програмі та частково її фінансує, на таких зустрічах, як, власне, «Форум клубів молодих відкривачів» оголошуємо такий ґрантовий конкурс для, так би мовити, дуже активних і підприємливих керівників клубів. І в рамках такого конкурсу вони отримують кошти, власне, на діяльність клубу. Отже, довкола цього всього дуже багато чого відбувається на місці, і це має, мабуть, найбільше значення, насправді.
- І таких клубів є близько 700…
- Зареєстрованих. Натомість, ми намагаємося трохи перевіряти активність цих клубів, бо одна справа, що вони зареєстровані, але чи вони активно діють? Отже, ми верифікуємо також і це. Декотрі з них завершують свою діяльність. Зокрема, у зв’язку з різноманітними змінами, звісно. Отже, до кінця поточного року ми поставили собі завдання верифікувати, власне, їхню активність.
- І це такі клуби, як Ви згадали, що функціонують не лише на території Польщі, але також в Україні, Білорусі, Литві і Грузії… Чи це такі середовища, що пов’язані з польськими національними меншинами у цих країнах?
- Ні. Там на сході досить широко, я би сказала, розійшлася ідея наукових пікніків. І довкола таких пікніків об’єднуються досить активні особи, котрі, чуючи про таку програму, також почали до нас приїздити, створювати такі клуби. Але додатково вони шукають підтримки у своїх вищих навчальних закладах – в університетах, як це відбувається в Литві та Грузії. І зараз ми знаходимось у такій ситуації, що маємо подумати про те, як координувати і керувати цією програмою на сході. Адже це й великий виклик, і вже – за такого масштабу, коли ми не в стані вручну всім цим керувати – шукаємо такого партнера, окрім Польсько-американського фонду свободи, який би допоміг нам у тому, аби спільно координувати це наше східне відгалуження.
PR24/А.М.