Logo Polskiego Radia
Print

Польські вчені відтворили зовнівшність київської княгині

PR dla Zagranicy
Anton Marchynskyi 09.09.2016 19:31
  • żona Jarosława Mądrego.mp3
Йдеться про рештки, що найімовірніше належали другій дружині Ярослава Мудрого Інґіґерді Шведській
Реконструкція зовнішності Інґіґерди Шведської, дружини князя Ярослава МудрогоРеконструкція зовнішності Інґіґерди Шведської, дружини князя Ярослава МудрогоWikimedia/Polskie Radio

Ярослав Мудрий – це для історії Київської Русі неймовірно важлива постать. Він був сином Володимира Великого, який став творцем Русі у всій її славі. І тут, здається, варто було би провести аналогію між українською та польською історією. Ярослав Мудрий був тим, ким для поляків став Болєслав Хоробрий. Зрештою, обидва володарі мали досить напружені відносини: спочатку Болєслав пограбував Київ, а згодом Ярослав Мудрий захопив Червенські городи. Ярослава Мудрого було поховано в Софії Київській разом з його, імовірно, другою дружиною.

І це, власне, реконструкцію її зовнішності виконала група науковців під керівництвом доктора Дороти Льоркєвич-Мушинської з Кафедри і Закладу судової медицини Медичного університету ім. Кароля Марцінковського у Познані.

- Як сталося, що українці звернулися по допомогу до поляків?

- Українська сторона попросила нас провести такі дослідження у зв’язку з проектом, результатом якого став документальний фільм, присвячений історії України. Один з мотивів фільму стосувався Інґіґерди Шведської, тобто другої дружини князя Київської Русі Ярослава Мудрого. Цим, власне, зумовлене звернення українців до нашого закладу з пропозицією проведення ідентифікаційних досліджень на основі останків, передусім черепа особи жіночої статі з саркофагу Ярослава Мудрого.

- Тобто поляки мають таке добре реноме, якщо йдеться про реконструкцію зовнішності історичних персонажів?

- Якщо йдеться про реконструкцію прижиттєвого вигляду, тобто про апроксимацію обличчя, то, власне, наш заклад у Медичному університеті ім. Кароля Марцінковського у Познані має в цій справі дуже великий досвід хоч би лише через те, що такі дослідження ми проводимо постійно. Ми виконуємо ідентифікацію людських решток у сучасних справах на замовлення прокуратури або поліції, застосовуючи найновіші досягнення науки, включаючи 3D-технології. Якщо йдеться про апроксимацію обличчя, то можливості й методи, які використовуються в таких дослідженнях, досить різноманітні. Це й коли пластичні маси можна накладати на репліку, тобто копію черепа. Окрім цього існують двовимірні та тривимірні комп’ютерні методи. Ми виконали дослідження, використовуючи 3D-технології через те, що справжні рештки, тобто кістки, нам не були доступні. Натомість матеріали, які ми отримали, походять з комп’ютерної томографії, тобто радіологічного дослідження мощів, виконаних у київській лікарні у 2009 році. Саме тоді, власне, саркофаг відкривали востаннє. Відтоді він замкнений і доступу до решток вже немає. Група українських дослідників провела тоді антропологічний, ізотопний і радіологічний аналізи. А одним із їхніх результатів стала комп’ютерна томографія, що не лише дозволяє проводити додатковий аналіз у зв’язку з антропологічним дослідженням. Також – цілковито віртуально – вона дозволяє заглядати всередину черепа не пошкоджуючи його. Більше того, це певного роду спосіб архівізації матеріалів.

- Отже, ви використали саме ці дані…

- Дослідження ми провели з доктором Войцєхом Коцємбою з Закладу нейрорадіології Познанського медичного університету, але також ми використовували результати класичних досліджень, тобто антропологічного аналізу, здійсненого українськими вченими у 2009 році. Це дуже нам допомогло, оскільки певні дрібні особливості, зауважені в кісткових матеріалах у ході класичного обстеження, не можна було б виявити завдяки радіологічному аналізові. Хоч і останні становлять добрий допоміжний матеріал. Тому томографічне обстеження також прислужилося нам для створення тривимірної моделі черепа і подальшої ідентифікації. Цим займався доктор Міхал Рихлік з Познанської політехніки. Тож згодом разом з ним на віртуальній 3D-моделі ми визначили антропометричні точки, що, ясна річ, відомі кожному антропологові. А я натомість, оскільки постійно займаюся такою ідентифікацією, надала дані щодо товщини м’яких тканин. Отже, пан доктор ввів до цієї моделі параметри, що враховували таку товщину м’яких тканин. Також у визначених антропометричних точках у очних ямках він розташував очні яблука. Після цього таку доповнену тривимірну модель черепа було використано в подальшій ідентифікації, черговими етапами котрої було накладання м’язів та інших м’яких тканин у чіткій відповідності до кісткової будови лицьового черепу.

- Але, звісно, це приблизне уявлення про зовнішність? Адже м’які тканини не збереглися. Тому вуха, губи, кінчик носа – все це, однак, якісь припущення. Наприклад, нам не відомо, чи її вуха стирчали, чи ні.

- Так, звісно, якщо йдеться про співвідношення між кістковою основою і м’якими тканинами, то існують такі характеристики, котрі проявляються тут у відносно сильному зв’язку, кореляції. А, отже, їхньому відтворенню властивий досить невеликий ризик помилитися. Але є теж і такі елементи, котрих на основі черепа з’ясувати неможливо. Зрозуміло, що хоч би у випадку носа хрящова частина вже відсутня. Тим не менш, характеристики грушоподібного отвору, передньої носової ості – це такі кісткові елементи, що містять певну інформацію про вже відсутню хрящову частину. Ми спроможні з’ясувати певні дані, хоча, низка характеристик залишається під питанням. Будова мімічних м’язів пов’язана з будовою щелепи і розташуванням зубів. Тим не менш, самого контуру губ також з’ясувати напевно неможливо. Як і реконструкція вушних раковин – елемент чисто суб’єктивний. Натомість можна приблизно визначити, чи вуха стирчали. Так само не можна з’ясувати, як виглядали брови та зачіска…

- Отже, ви з’ясували, що жінка Ярослава Мудрого була високою, з міцною будовою тіла і мала дещо чоловічу зовнішність. Така міцна жінка.

- Так, міцна жінка, з міцним скелетом, добре зазначеними апофізами, тобто місцями кріплення м’язів. Ці кістки були масивними. Всередині черепу ми зауважили, так би мовити, комбінацію чоловічих і жіночих рис. Адже розпочинаючи ідентифікацію, ми маємо з’ясувати стать особи, якій належали рештки. І низка характеристик у випадку черепу і тазових кісток у випадку дорослих особин демонструє істотні різниці між статями. Такі характеристики статевого диморфізму дозволяють нам визначити стать. У цьому випадку череп характеризувалася великою товщиною кісток, навіть до 1,5 сантиметрів, тому визначення статі тут не було однозначним. Тобто у випадку черепа було чимало чоловічих рис, хоч у випадку тазу не виникало ані найменшого сумніву: перед нами жінка.

PR24/А.М.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти