Лідери 27 країн Європейського Союзу висловили згоду на початок другого раунду євросоюзно-британських переговорів про умови брекзиту, що насамперед стосуватимуться питань торгівлі. А за день до цього британський парламент прийняв документ, згідно з яким це він, власне, а не уряд, прийматиме рішення, чи вихід з ЄС відбудеться, чи ні.
А поговоримо ми про це з доктором Пшемиславом Біскупом з Польського інституту міжнародних справ у Варшаві.
- Як би ви це прокоментували? Чи позиція прем’єр-міністра Терези Мей послабшала?
- На початок, може, таке невеличке технічне зауваження: у британському парламенті відбулося лише голосування про внесення поправки до законопроекту, що надалі перебуває на етапі парламентського обговорення. Натомість, саме це голосування відбулося на етапі праці в комітеті. Отже, теоретично, парламентська більшість, якщо їй вдасться консолідуватися, ще може цю поправку відхилити. Натомість, ситуація, про яку ви згадали, напевно демонструє, що консервативна урядова більшість починає розпадатися, адже прийняття цієї поправки було б неможливе без підтримки 12 консервативних депутатів. Тобто, загалом, її прийняла опозиція, але за підтримки 12 представників проурядової партії, що у цій справі показово відкинули лінію уряду і пішли за опозицією.
- Що все це нам говорить про ситуацію, яка склалася?
- Я би сказав так: зараз дуже чітко починають проявлятися протиріччя, котрі склалися з британського боку. Але я би сказав ще так, що тут загалом ідеться про структурні протиріччя, пов’язані із брекзитом. У Великій Британії ми маємо справу із поділом на брекзитерів та антибрекзитерів. А окрім нього, маємо також не зовсім ідентичний з ним поділ на прихильників взаємодії з Європейським Союзом та її противників. Тобто, є люди, котрі, приймаючи брекзит, вважають, що треба, однак, зберегти максимальну близькість у відносинах з ЄС, але є й такі, котрі вважають, що брекзит повинен полягати в чомусь цілковито протилежному.
- Тобто, вони попросту вимагають радикального розриву…
- Так. І те, що сталося минулої середи, - це, так би мовити, перші постріли в Сараєво. Не забуваймо, що постріли в Сараєво також протягом перших тижнів всіма легковажилися, вилившись у свій результат лише у серпні 1914 року. Отже й тут вже протягом останніх вихідних ми мали справу з низкою дуже різких виступів політиків на цю тему. Пані Мей у відкритому листі до «Sunday Telegraph» виступила із засудженням цих подій. Натомість, Боріс Джонсон, лідер євроскептичної фракції, у відкритому листі до «Sunday Times» написав, що Велика Британія може стати васальною державою Європейського Союзу. І якщо ми на це подивимося, то можемо зауважити, що у Консервативній партії, а таким чином і на всій британській політичній сцені, назріває вже відкритий конфлікт. А опозиція не реагуватиме на все це байдуже. Додаймо, що, в свою чергу, проти опозиційної лінії та на підтримку уряду проголосувало двоє депутатів з Лейбористської партії. Натомість потенціал бунту в цьому середовищі значно потужніший, ніж лише ці двоє депутатів. Наразі перемагає логіка міжпартійної боротьби, але як прийде повне розуміння, що це, однак, боротьба за брекзит, то прихильники виходу Великої Британії з Євроспільноти, які належать до обох партійних таборів, також знайдуть між собою якусь ідейну єдність.
- А якщо ми подивимося, в свою чергу, на те, що в четвер і п’ятницю ухвалила Європейська рада, тобто на поширений мандат на ведення переговорів, то як би ви це прокоментували?
- Він лише поглиблюватиме ці протиріччя з британського боку. Там, зокрема, написано про очікування повного перекладу на мову права угоди, підписаної минулого тижня Терезою Мей і Жаном-Клодом Юнкером. Європейська комісія вповноважена розпочати працю над рамками перехідного і кінцевого періодів цієї угоди. А також було прийнято календар на березень 2018 року, яким передбачено початок другого етапу переговорів, тобто до березня повинна тривати підготовча праця. Звернімо, натомість, увагу на те, що вся це, якщо дотримуватись термінів, передбачених Договором про Європейський Союз, повинно закінчитися до вересня. Тобто на другий етап переговорів в нас залишиться близько півроку. І, щиро кажучи, я дедалі більш скептичний щодо цього, а також цим засмучений. Адже це значить, що ймовірність виходу Великої Британії з ЄС без жодної угоди невпинно зростає.
- Чи та поправка, про яку була мова на початку, може бути таким собі запасним виходом для британців, аби справді жорсткий розрив з Євросоюзом зробити можливим?
- Ні, це така поправка, що теоретично має, власне, запобігати жорсткому розриву. Але звернімо увагу на те, що цю поправку також не було прийнято якоюсь неймовірною кількістю голосів. Якщо я не помиляюся, там було 9 голосів різниці. Отже, я би хотів звернути увагу на те, що Велика Британія й надалі дуже поділена у питанні брекзиту. І мені, з огляду на особливості британської внутрішньої політики, відкидання брекзиту як такого здається неможливим. Отже, якщо в результаті не вдасться отримати угоду, що матиме для британців сенс (звісно, вона повинна мати сенс і для Євросоюзу, але він постійно в цих переговорах займає позицію сили), то це буде шляхом до відсутності будь-якої угоди.
- Але що тоді відсутність угоди значить: Велика Британія виходить з ЄС, чи, однак, у ньому залишається?
- Ні, виходить з Євросоюзу, ясна річ, без угоди про вихід. В статті 50 сказано, що просто після закінчення дворічного терміну з моменту заяви про бажання виходу всі права і обов’язки припиняються.
- А отже, на прем’єрку Терезу Мей чекає кілька непростих місяців. Адже, беручи до уваги, що остаточні рішення у справі про вихід її країни з ЄС прийматиме парламент, і, тим більше, те, що всі про це дуже добре пам’ятають, її становище в переговорах дуже слабке. Вона тут виявляється лише посередником, котрий небагато може запропонувати своєму візаві…
- Дуже слабке, і становище кожного британського прем’єра в такій ситуації було б дуже слабким. Нагадаймо, що поширений мандат на ведення переговорів, яким передбачено, що у законодавстві мусить бути чітко прийняте те, що було прийнято політичним шляхом, значить також підтвердження у певній ширшій перспективі тих внутрішніх протиріч, що пов’язані зі статусом Північної Ірландії. Мей взяла на себе зобов’язання, з одного боку, відносно ірландського уряду, а з іншого – відносно свого молодшого коаліційного партнера, без допомоги якого вона, однак, не може обійтись. Зобов’язання, яких, по суті, не можна погодити інакше, ніж, де факто, відкидаючи брекзит. Тут існують різні варіанти, але фундаментального конфлікту інтересів та внутрішнього протиріччя процесів усунути неможливо. Отже, або ми зберігаємо статус кво і задовольняємо інтереси Північної Ірландії та Ірландії, заперечуючи брекзит, що неприйнятно для, приблизно, 1/3 Консервативної партії. Або просуваємо вперед справу брекзиту, але це значить нашу неспроможність домовитися з Європейським Союзом.
PR24/А.М.