Міністр внутрішніх справ Литви Еймутіс Місюнас сказав, що існують три приводи постанови про посилення захисту на кордоні з Росією. По-перше – економічний, щоб обмежити контрабанду і нелегальну еміграцію, які відбуваються на цьому відрізку кордону. По-друге – через геополітичну ситуацію. 2014 року російська сторона викрала з прикордонної зони естонського офіцера спецслужб. По-третє – йдеться про демонстрацію політики Литви. Паркан означатиме, що Росію визнають агресором. Огорожа фінансуватиметься з державного бюджету і з євросоюзних фондів.
Як повідомляє кореспондент Польського радіо Ернест Зозунь, у всіх трьох балтійських країнах панує стан тривоги, а політики є солідарними у справі Росії. Ніхто не ставить під сумнів необхідності збільшити витрати на оборону. Професор Аґнєшка Лєґуцька з Польського інституту міжнародних справ звертає увагу на ще один аспект.
– Ми маємо справу з так званою дилемою безпеки, коли одна держава, яка намагається озброюватися і гарантувати собі безпеку, викликає занепокоєння другої сторони, яка пробує зробити це саме. Вони накручують спіраль непевності і доводять до зменшення почуття безпеки обох сторін. Проте, агресивна поведінка Росії в Україні посилює відчуття небезпеки в регіоні Центральної Європи. Тому цілком оправданими є дії НАТО, які мають на меті зміцнення східного флангу Альянсу для того, щоб ми почувалися більш безпечними. Росіяни роблять це саме у своїх західних регіонах і ми можемо сподіватися певних провокацій з боку Росії. Хоч тепер, безперечно, Владімір Путін вичікуватиме дій адміністрації Дональда Трампа, щоб з’ясувати, наскільки вони зможуть порозумітися з американською стороною. Якщо це виявиться досяжним, росіяни будуть найбільше зацікавлені не в ескалації конфлікту, а у виході з міжнародної ізоляції. Адже Росія знаходиться в дуже складному економічному становищі і для її економіки першоплановим завданням є скасування санкцій.
Нещодавно при нагоді дискусії у Польському інституті міжнародних справ глава МЗС Литви Лінас Лінкявічюс звернув увагу на пропагандистську війну, в якій Росія постійно використовує занепокоєння і брак єдності Європейського Союзу. Професор Аґнєшка Лєґуцька відзначила: це – професіональна пропагандистська гра.
– Телебачення – це тепер своєрідна зброя масового знищення. Інформація поширюється надзвичайно ефективно, професіонально, за допомогою і телебачення, і Інтернету, – не лише в Росії, але і в країнах Західної Європи і США. Передання інформації є послідовним і дуже альтернативним, порівняно з нашою точкою зору. Протягом найближчого року ми зустрічатимемося зі спробами викликати занепокоєння і прямо паніку в західних країнах. Можна сказати, що 2017 рік для Російської Федерації буде роком Європи з огляду на те, що наближаються вибори в Німеччині та у Франції. Наслідком ймовірного скасування санкцій Дональдом Трампом буде підбурювання солідарності в Європі, тобто спроба розбити європейську солідарність у відношенні до Німеччини, Франції чи інших держав.
Доктор Пшемислав Біскуп з Інституту європеїстики Варшавського університету згодний, що з російською політикою слід рахуватися.
– Держави в нашій частині Європи, які належать до Європейського Союзу і НАТО, мають оправдані приводи побоюватися російської політики. Останніми роками у ній помітний експансіонізм і бажання повернути впливи на радянській території або території колишнього Варшавського договору. Усі країни ЄС і НАТО в нашій частині континенту належать до однієї з цих категорій. Причому, агресивна поведінка Росії демонструється передусім на територіях, слабко підготовлених до захисту – і фізичного, і в ширшому розумінні. Наприклад, газові натиски мають більше значення, якщо немає компенсаційних механізмів – газопортів чи інтерконекторів між газовими системами країн. Подібно – гібридні конфлікти більш ймовірні там, де є потужні російськомовні сили, передусім у балтійських країнах. Щодо будування військового потенціалу – важливо, щоб на озброєння чи переміщення російських військ відповідати перш за все як НАТО, а якщо це можливо – індивідуально і в регіональних коаліціях.
Литовський політик і активіст польської діаспори Чеслав Окіньчиц відзначив, що в свідомості литовців загроза з боку Росії помітна, тому держава старається зробити все задля збільшення безпеки.
– Ми стараємося активно співпрацювати в рамках НАТО, думаємо про збільшення бюджету на озброєння до 2,5 відсотка ВВП. Ми усвідомлюємо: якщо хочемо бути безпечними, мусимо дбати за безпеку тепер, а не тоді, коли настане якась реальна загроза. Кожен мусить бути активним настільки, скільки це необхідно. А якщо агресивні наміри нашого сусіда ввійдуть в активну фазу, то думаю, що нас захищатиме передусім п’ята стаття північноатлантичного договору.
Можна зустрітися з твердженням, що євро захищає Литву від Росії краще, ніж НАТО. На думку Чеслава Окіньчица, таке переконання не знаходить підтвердження.
– Здавалося, що економіка вирішує про певні впливи в окремих регіонах. Але, якби було таке мислення, то ніколи не сталося б агресії на Крим. Ми бачимо також геополітичні зміни в усьому світі – результати виборів у США і перші рішення нового президента. Дехто вказував, що після виборів риторика зміниться, але бачимо, що він є послідовним. Тому нам треба клопотатися про контакти з президентом Трампом і його оточенням, щоб вони усвідомлювали, що не можна толерувати агресивних настроїв нашого великого сусіда. Я впевнений, що участь у НАТО і ЄС дозволяє мати надію на захист.
Відчуття безпеки зміцнює присутність американських військ на східному фланзі НАТО – відзначила експертка Польського інституту міжнародних справ Аґнєшка Лєґуцька.
– Є символом американської і союзницької активності і присутності на східному фланзі Альянсу і має бути не лише символом, а гарантією запевнення безпеки цим державам. Дослідні інститути наголошують, що Росія має операційні можливості, щоб відносно швидко зайняти балійські країни. Але слід задуматися над цілями зовнішньої політики і політики безпеки Росії, чи їй окупалося б це робити. Перспектива кількох фронтів – українського, сирійського – це дорогі війни. Зрештою, вони були б окупаційними. Після ейфорії на першому етапі, у довгостроковому плані це означає великі суспільні та економічні витрати. Для Росії це може бути невигідно.
Поки що, вже цієї весни Литва почне спорудження огорожі на кордоні з Калінінградською областю Росії. Наступного року паркан має бути доповнений сучасною системою моніторингу.
PR3/Н.Б.