Logo Polskiego Radia
Print

Символічний жест ЄС в роковини розпаду Радянського Союзу

PR dla Zagranicy
Lidia Iwaniuch 09.12.2016 16:00
  • GG.mp3
Є компроміс у справі скасування візового режиму для України і Грузії
facebook

Саме у 25-ту річницю розпаду Радянського Союзу з ЄС надійшла довгоочікувана вістка, що є компроміс у справі скасування візового режиму для України і Грузії. Перемовникам євросоюзних урядів та Європейського парламенту вдалося порозумітися в питанні впровадження механізму, що спрощує швидке призупинення безвізового руху у випадку зловживань. А гостем ефіру є експерт з Фонду Баторія Ґжегож Ґромадський.

Можна сказати, що в якомусь сенсі, компроміс у справі скасування віз для українців і грузинів – це символічний жест з боку Євроспільноти?

Ґжеґож Ґромадський: Так, на мій погляд, це дуже символічний жест, який підтверджує, що ЄС не закриває своїх дверей громадянам України і Грузії. Як для українців, так і для грузинів, що стосується їхніх контактів з Євроспільнотою, питання віз є одним із найважливіших, оскільки доводиться чекати в довжелезних чергах по різних консульствах, треба платити гроші за видачу віз, а все це разом досить таки ускладнює вільне подорожування. Тепер, натомість, громадяни цих країн зможуть приїжджати у країни Євросоюзу з туристичною метою на 90 днів протягом півроку. Проте, як для українців, так і для грузинів, це буде можливо тільки у випадку тих, у кого є біометричні паспорти. У Грузії такі паспорти мають практично всі, хто був у цьому зацікавлений. В Україні, тим часом, їх має поки що невелика частина населення, говориться про кілька мільйонів осіб, які мають такий документ.

Тут уточнімо теж, що ці візи не дають права на працевлаштування.

Ґ.Ґ.: Це так звані шенгенські візи, їх видається на термін 90-та днів, натомість дозволи на працевлаштування видаються на зовсім інших засадах. Хоч, ми знаємо, що в Польщі в даний час працює кілька сотень тисяч українців, і вони в основному працюють легально, тобто отримали у Польщі дозвіл на працевлаштування. Для нашої економіки - це дуже потрібні працівники.

Яка ваша думка, чи для громадян України, Грузії, взагалі, колишніх республік Радянського Союзу, Євроспільнота, враховуючи факт нинішньої кризи, надалі залишається привабливою моделлю існування?

Ґ.Ґ.: На мій погляд, ЄС, все таки, надалі залишається моделлю, до якої колишні країни Радянського Союзу хочуть, намагаються стреміти. Можливо, це дещо парадоксально, що найбільш проєвропейськими є ті країни, які залишаються поза межами Євроспільноти. Тим часом, в самому ЄС, ми нерідко чуємо скептичні голоси, вони лунають не лише від політиків, але й громадян окремих держав, окремих суспільних груп. На мій погляд, і для українців, і для грузинів, Євроспільнота залишається важливою точкою відліку. Для України та українців напевно більше, як для грузинів, бо ми з українцями близькі сусіди. Грузини, натомість, можливо дещо менше відчувають такі прагнення. Але, так чи інакше, Грузія теж хоче інтегруватися до Заходу. До того ж, це стосується не лише ЄС, але також і НАТО, оскільки більшість громадян Грузії підтримує членство країни, як в одній, так і в другій організації. Щоправда, останнім часом грузинська підтримка для цих організацій трошки зменшилася з огляду на дещо ускладнені взаємини між Грузією та ЄС і Північноатлантичним альянсом. НАТО, фактично, відмовило Грузії у членстві. Отже, це напевно, не залишилося без впливу. Натомість, що стосується України, то на мій погляд, підтримка для членства в ЄС залишається сильною. У Євроспільноті українці вбачають такий своєрідний захист від Росії, і що стосується моделі функціонування та розвитку ЄС, то гадаю, вона теж для українців прийнятна.

І це попри той факт, що Євросоюз мусить вирішувати невідкладні проблеми, що примушений змінюватися, бо в такій формі, і з такими проблемами як зараз, ця установа не може залишатися?

Ґ.Ґ.: З точки зору України і українців, це ще не є момент прориву, ось як наприклад, справа «брекзиту». Тобто, цього недостатньо, щоб сказати: ні, в такій ситуації ми не будемо входити до ЄС. Насправді, для більшості українців немає іншої альтернативи. Бо ж якою може бути інша альтернатива? Це, ні в якому разі, не є ближча співпраця чи союз із Росією. Тут, беручи до уваги агресію Росії, її військовий наступ, загарбання Криму, а згодом окупацію частини Донбасу, не можна говорити про наближення з Росією. В Україні, ставлення до взаємин з Росією помітно змінилися, і хоч, звичайно, не бракує прихильників російської концепції, та все таки, основна більшість українців підтримує ідею поступового, але відносно швидкого вступу до структур західного світу.


Отже, на ваш погляд, також у контексті розпаду Радянського Союзу, свідомість України змінилася настільки сильно, що українське суспільство та українська держава настільки стійкі, що вороття в минуле вже немає. І шансів на відродження імперії вже немає?

Ґ.Ґ.: Щоб дещо приглушити цей оптимізм, я сказав би, що на мій погляд, сила Росії на пострадянській території виникає не з того чи вона могутня чи ні, тільки виникає зі слабкості тих країн про які ми зараз говоримо. Це особливо стосується тих держав, які прагнуть увійти до складу західного світу – це Україна, Грузія і також Молдова. І на жаль, у кожній із цих трьох країн, ми маємо доволі складну політично-економічно-суспільну ситуацію, що в свою чергу не викликає особливого оптимізму. На жаль, ці країни не спромоглися провести докорінних реформ, які наблизили б їх до певних стандартів Заходу. У мене на увазі, зокрема, функціонування демократії та правосуддя. Отже, в такому плані, ці країни, поки що, залишаються слабкими. Проте, з іншого боку, мені важко уявити ситуацію, яка могла б призвести до розпаду України. Важко уявити якийсь доцентровий вибух, який призвів би до радикально-негативної зміни. Очевидно, є різні сценарії, також і ті, так звані, «чорні», їх виключити ми не можемо, але на мій погляд, такого не трапиться. Імовірність, що в Україні спалахне якийсь потужний хаос- є відносно мала.

Гостем ефіру був експерт з Фонду Баторія Ґжегож Ґромадський.

Jedynka/Л.І.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти