Logo Polskiego Radia
Print

Бундестаг у резолюції назвав масові вбивства вірмен геноцидом

PR dla Zagranicy
Natalia Beń 03.06.2016 22:37
  • Бундестаг про геноцид вірменського населення
З гострим протестом проти такого визначення подій 1915–1917 років в Османській імперії виступила Туреччина
Протест проти резолюції німецького парламенту перед консульством Німеччини в Стамбулі, 2 червня 2016 рокуПротест проти резолюції німецького парламенту перед консульством Німеччини в Стамбулі, 2 червня 2016 рокуEPA/SEDAT SUNA

Німецький Бундестаг схвалив резолюцію, в якій масові вбивства вірмен в Османській імперії під час Першої світової війни названо геноцидом. З гострим протестом проти такого визначення виступила Туреччина.
Міністерство закордонних справ Вірменії сприйняло резолюцію Бундестагу з задоволенням.
Німецький Бундестаг схвалив резолюцію, в якій масові вбивства вірмен в Османській імперії під час Першої світової війни названо геноцидом. З гострим протестом проти такого визначення виступила Туреччина. Міністерство закордонних справ Вірменії сприйняло резолюцію Бундестагу з задоволенням. «Це гідний високої оцінки внесок Німеччини в міжнародне визнання і засудження геноциду вірмен, а також (...) – щоб запобігати геноцидам і злочинам проти людства», – мовиться в комюніке Єреванського МЗС. Натомість, глава дипломатії Туреччини Мевлут Чавушоґлу назвав рішення Бундестагу «безвідповідальним і безпідставним».
Анкара відкликала свого посла з Берліна.

Польський експерт Адам Бальцер з інституту WiseEuropa не сумнівається, що масові вбивства вірмен були геноцидом і вказує: для Туреччини таке визначення є проблемою.

– Туреччина готова визнати, що в період Першої світової війни Молодотурецький режим, який тоді був при владі, припустився злочину проти вірменського населення. Це змінилося, кілька десятиліть тому позиція Туреччини була більш безкомпромісною. Торік, у сторіччя цих подій, турецькі політики – включно з прем’єр-міністром і президентом – заявляли, що відчувають жаль, їм шкода, прикро у відношенні до вірменських жертв, убитих під час війни. Раніше з’явилося багато такої риторики, що вірмени були зрадниками. Тобто, відбулася основна зміна, але проблемою залишається визначення «геноцид». Його використання означало б конкретні правові наслідки. Дуже небагато держав, у яких є щось на совісті, готові зізнатися в скоєнні такого злочину.

Частина істориків оцінює, що протягом 1915–1917 років, унаслідок вбивств і депортацій, могло загинути навіть півтора мільйона вірмен з тогочасної Османської імперії. Адам Бальцер наводить інші дані – 600 або 800 тисяч. Експерт також звертає увагу на зміну ставлення в Туреччині до цієї проблеми.

– У турецькому суспільстві кілька років тому щось почало змінюватися. Наприклад, у Стамбулі в книгарні є книжки, перекладені турецькою мовою – західних, вірменських, а навіть турецьких авторів, які стверджують, що це був геноцид. Є конференції, на яких заявляють, що це був геноцид. Кільканадцять років тому це було неможливо. Також політики, особливо курдські, кажуть, що це був геноцид, і Туреччина повинна зізнатися. Курди не приховують, що були співвідповідальними. У суспільстві є група, згодна з визначенням «геноцид», а інша група вважає, що до злочинів довели обидві сторони, але серед вірмен було набагато більше жертв.

Публіцист щоденника «Rzeczpospolita» Піотр Єндрощик вважає, що Німеччина навмисне схвалила резолюцію про геноцид вірмен, щоб викликати лють у Туреччині.

– Саме тому, що ці відносини є складними, що німецький уряд обвинувачують у тому, що він надто піддається натискам Туреччини. Анкарі здається, що це вона роздає карти в справі імміграційної кризи. І якраз тому, щоб не вести переговорів на колінах, німецька сторона рішилася на такий крок. Зрештою, треба нагадати, дуже схожу резолюцію парламент підготував торік, на соті роковини цих подій. Але тоді міністр закордонних справ і канцлерське управління вплинули, щоб Бундестаг відклав цю справу. Лише президент Німеччини публічно вжив слова «геноцид».

Це не означає, що Анґела Меркель завдає удару турецькому президентові Реджепові Ердогану.

– Безперечно, це – нагадування, що президент Ердоган не може домогтися всього від Європейського Союзу ані від Німеччини. Це дуже чіткий сигнал, що Туреччина має дотримуватися правил. І, мабуть, цей сигнал саме так зрозуміють в Анкарі. Турецька сторона не може дозволити собі, як недавно робив Ердоган, – погрожувати Європейському Союзові, що розірве угоду з березня у справі мігрантів і доведе до того, що знову сотні тисяч біженців прибудуть до Греції, а звідси – до Туреччини.

PR24,PR1/Н.Б.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти