Logo Polskiego Radia
Print

Битва, яка врятувала континент від «Європейського Союзу Совєтів»

PR dla Zagranicy
Anatoliy Zymnin 15.08.2015 15:02
Перемога у Варшавській битві 1920-го року забезпечила Польщі незалежність і захистила Європу від більшовицької навали
Польський пропагандистський плакат з 1920 рокуПольський пропагандистський плакат з 1920 рокуWikipedia

Літо 1920-го. Червона армія на півночі Польщі веде Варшавську операцію, у результаті якої більшовики відкинули поляків від Німану аж до Варшави. Для поляків ситуація була катастрофічною. Як відкинути росіян, коли вони окупували схід твоєї держави і стоять в кількох кілометрах від твоєї столиці і як врятувати Європу – про це нижче.

Ішлося не про конфлікт, а про існування держави

Ніщо в Польщі так не описується в категоріях альтернативної історії, як Варшавська битва. «А що було б, якби?» – питають найчастіше про неї. У середині серпня 1920 року на околиці Варшави розігралася вирішальна битва польсько-більшовицької війни. Вона увійшла в канон польської історії під іменем «чудо над Віслою». Вважається, що це вісімнадцята вирішальна для історії людства битва. Завдяки перемозі в ній Польща зберегла крихку, щойно відновлену незалежність і врятувала цілу Європи від більшовизму.

Проте тільки рішення й рішучість поляків стали ключовими в здобутті перемоги. Фактично це була війна за існування польської держави – підтверджує дослідник цього періоду, професор Януш Одзємковський:

– Про причини війни найчастіше говориться таке – її ґрунтом були суперечні інтереси двох її учасників, відроджуваної Польщі і більшовицької Росії. На моє переконання, це не була основна причина. Незалежно від польського інтересу метою більшовиків була повна ліквідація Польської держави і встановлення кордону 1914 року, тобто відновлення Росії в межах царської імперії, а відтак перенесення революції на Захід, згідно з ідеєю світової революції, яка тоді панувала серед більшовиків, – каже він.

«Через Варшаву й Берлін у Париж, а звідти на всю Європу», – писав Ленін в 1917 році. Попри те, що був уже підписаний Брест-Литовський мирний договір, встановлена західна межа Росії, більшовики сприймали її як щось тимчасове.

/


– Теоретично, якби Польща тоді відступила до лінії Бугу, відмовилася від частини території і сказала, що її землі за Бугом не цікавлять – то і так Варшава стала б об’єктом агресії з боку Москви. Тільки що в значно гірших умовах, ніж тоді, коли Польща постановила на Сході зустріти Червону армію і там боротися з нею, – каже Януш Одзємковський.

Польщу в 1920 підтримала Франція, бо... продавала росіянам зброю

Варто звернути увагу і на міжнародну ситуацію, що була тоді навколо Польщі. Сполучені Штати Америки досить «демонстративно» відмовилися брати участь у стабілізації Європи після Першої світової, бо визнали – зрештою слушно, що Версальська система миру – погано написана й підготовлена, отже вона буде підставою для нової світової війни. Великобританія, а точніше її прем’єр Ллойд Джордж, був зацікавлений нормалізацією відносин між Лондоном і Москвою, навіть червоною. Британці розраховували на царське золото, яке можна було витягнути з Росії взамін за технології. Лондон також побоювався зруйнувати версальську систему, яка була вигідною британцям, бо утверджувала домінацію цієї країни у світі.

Німці були тоді переможеним народом, і найбільшу травму для них становили не далекі поразки, а саме територіальні втрати над Помор’ям і біля Познаня – тобто території, які відійшли Польщі. Януш Одзємковський:

– Єдиною світовою державою, що розуміла і підтримувала польську політику на східній межі, була Франція. З різних причин, але також тому з власних міркувань, бо французи заінвестували немало коштів в російську збройну промисловість ще до Першої світової війни. Коли більшовики прийшли до влади, вони сказали, що не будуть сплачувати французам ніяких боргових зобов’язань царського уряду. Отож тоді французи очікували, що хтось таки навчить більшовиків розуму, і найкраще так, щоб вони втратили владу і перемогли «білі», – каже він.

Держдеп США не допомагав полякам. Ефективний план народився в їхньому штабі

Варшавська битва розігралася згідно з оперативним планом, який базувався на загальній концепції Пілсудського, проте в деталях був розроблений генералом Тадеушем Розвадовським, полковником Тадеушем Піскором і капітаном Броніславом Реґульським. Те, що це був саме польський план, а не західний, підтвердив у квітні 1956-го французький генерал Максим Вейґанд, котрому було 87 років і який воював на боці поляків.

– Через кілька днів після приїзду до Польщі польський уряд попросив генерала, щоб у співпраці з польським генералом Розвадовським опрацювати концепцію оборони від росіян, які наступали на країну. Пілсудський тоді не хотів співпрацювати з французькою місією. План битви під Варшавою був польського авторства, французи тільки прийняли його, – казав він.

Ці слова підтвердив у 1960 році Броніслав Реґульський:

– Коли я отримав концепцію, вона ще тільки була намальована олівцем, я побачив на ній підписи маршала Пілсудського, генерала Розвадовського і полковника Піскора. Був і мій підпис, як керівника секції, що відповідала за коректуру планів, – каже він.

Основною метою операції було відрізати корпус Ґай-Хана від головної армії Міхаїла Тухачевського, та розпочати битву на передньому плані Варшави. Прорив у цій битві, і, таким чином, у польсько-більшовицькій війні стався 15 серпня 1920 року, коли польська армія розгромила військо генерала Міхаїла Тухачевського. Ключову роль у битві відіграв обхідний маневр польських військ.

Російські генерали були надто самовпевнені й не вірили, що поляки здатні на хитрість

Поляки одночасно почали контрнаступ з-над річки Вєпш, запланувавши удар не тільки збоку, але й з тилу більшовиків. Армія Тухачевського 19 серпня була змушена відступити за Німан. До 25 серпня польська армія звільнила чимало міст, зокрема Берестя, Білосток, Ломжу і Остроленку, досягла кордону зі Східною Прусією і відрізала відступ силам більшовиків. Януш Одзємковський:

– Випадковостей не буває на війні. Поляки виграли тому, що мали дуже добрий воєнний план, детально опрацьований і лише з малими помилками. Була і швидкість дії, і відвага всієї концепції – коли польська армія атакувала радянську збоку. Був теж елемент солдатського щастя: адже напередодні наступу документи про польські плани потрапили на стіл Тухачевському. Проте Тухачевський був надто самовпевнений, і оцінив це як спеціальну дезінформацію польського штабу, він не вірив, що лівому флангу щось загрожує: ну бо як, мовляв, тупий польський солдат може обійти росіянина? Це, до речі, типове для російського військового керівництва того часу, зарозуміння керівників часто губило солдатів. Можна почитати накази воєнначальників з липня і серпня 1920, це видно, – каже він.

До речі, ще не здобувши Варшави, червоноармійці надрукували листівки з відозвою до цивільного населення міста, у якому погрожували розстрілом будь-кому, хто нападе на «червоного» вояка. Листівки такого самого змісту Варшава побачила лише за фашистської окупації.

/

Нині вже немає в живих жодного з учасників тих подій. У 2008 році у віці 106 років помер найстаріший ветеран Варшавської битви, Станіслав Вицех. У віці 102 років він дав інтерв’ю, у якому зазначив, що війна була дуже важкою, але бойовий дух в армії був досить високим, що й принесло перемогу.

– Важко було, бо три доби, без сну і їжі, ми марширували і марширували. Але нас вело те, що Червона армія відступала, вона втікала, а ми їх спішно гнали, наздоганяли, що три дні не їли й не спали, – казав він.

Ну і насамкінець: поляки запитують про 1920 – «а що було б, якби?» – і найчастіша відповідь тих, хто займається альтернативною історією: великий європейський терор і Європейський Союз Совєтів.

Ігор Ісаєв

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти