Logo Polskiego Radia
Print

8 травня – день визволення та початок нової окупації?

PR dla Zagranicy
Taras Andrukhovych 08.05.2018 18:00
  • 8 maja 1945 roku.mp3
8 травня 1945 року - це день закінчення Другої світової війни, однак водночас це теж початок радянського поневолення
PAP/EPA/FILIP SINGER

Тільки 24 квітня 2015 року Сейм Польщі ухвалив закон про встановлення 8 травня Національним днем перемоги «для увіковічення перемоги над гітлерівською Німеччиною». Водночас було скасоване Національне свято перемоги та свободи 9 травня, яке урочисто святкували у період комуністичної Польщі. Чи є 8 травня днем перемоги над нацизмом і фашизмом та початком радянської окупації? Про це на хвилях Польського радіо говоримо з доктором Патриком Плєскотом з Інституту національної пам’яті.

73 роки тому 8 травня 1945 року набув чинності Акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил перед союзниками. Документ був спочатку підписаний 7 травня у французькому Реймсі. Однак, на вимогу Сталіна, 8 травня в передмісті Берліна Карлсхорсті відбулася церемонія вторинного урочистого підписання капітуляції. Відтак капітуляція нацистської Німеччини остаточно вступила в силу 8 травня о 23:01 (за середньоєвропейським часом). У Москві у цей час вже була північ, а тому День перемоги в СРСР та країнах, поневолених Сталіном і радянською Росією, святкували 9 травня.

За словами доктора Патрика Плєскота з Інституту національної пам’яті Польщі, «сам травень 1945 року для пересічних громадян Польщі не був переломним і не вплинув кардинальним чином на військову та політичну ситуацію самої країни над берегами Вісли».

«Аргументом про підтвердження важливості того моменту можна вважати тільки факт, що того дня була прийнята, вже вдруге, капітуляція усіх військ ІІІ Рейху. У цьому сенсі можна говорити про День перемоги – день перемоги над гітлерівською Німеччиною. Факт, що у Польщі святкували цю перемогу за московським календарем та часом і підпорядкування йому є промовистим прикладом політичного підкорення Москві», - каже він.

Історик зауважує, що це була «подвійна» перемога Сталіна. З одного боку, він не погодився на прийняття капітуляції без радянської Росії, а потім ще й здійснив маніпуляції з календарем. Замість 8 травня, попри невеликі часові розбіжності, він де-факто встановив власне свято перемоги 9 травня і назвав це закінченням війни, нав’язуючи дату поневоленим ним країнам в СРСР, - наголошує Патрик Плєскот.

«Сталіну важливо було показати, хто тут влада і хто роздає карти. Для союзників ця подія не була надто важливою. Наприклад британцям важливішою була капітуляція військ у північно-західній Німеччині, Данії та Голландії 4 травня. Водночас Захід, ймовірно, не помітив різні пропагандистські сигнали та наміри Сталіна. Подібна ситуація була під час здобуття Берліна. Сталін казав: насправді це не важливо, але позаяк ми ближче, то ми його і здобудемо. Союзники, щоб не дратувати Сталіна, погодилися. Було зрозумілим, що той, хто переможе Гітлера у бою за столицю Третього Рейху, вважатиметься головним переможцем у війні. А також той, хто прийме капітуляцію, встановить час і засади її прийняття, буде вважатися головним переможцем. Західні союзники вдалися до певної політики умиротворення щодо Сталіна, вони показали або наївність, або поступливість. Щодо престижу закінчення війни Захід програв», - підкреслює учений.

Підписання капітуляції Німеччиною означало закінчення Другої світової війни, однак тільки в Європі. Бої тривали ще до вересня 1945 року на Далекому Сході. Тільки капітуляція Японії 2 вересня була кінцем Другої світової війни. Крім того, деякі європейські країни, зокрема Польща, від німецько-фашистської окупації перейшли під панування режиму комуністичного устрою під гегемонією Радянського Союзу. Символом браку незалежності і підпорядкування Радянському Союзу стала, зокрема, відсутність поляків під час Параду перемоги в червні 1946 року в Лондоні, - нагадує історик з ІНП Польщі.

«Для пересічного поляка війна не закінчилася тому, що червоноармійці мали ще повертатися з фронту. Була велика тривога через Червону армію. Цей прохід поляки вважали продовженням війни. Крім того, деякі кола чекали, що почнеться Третя світова між Росією та союзниками, між якими відносини дуже швидко погіршувалися. Настрій непостійності, хаосу і воєнної ментальності тривав. Найбільшою неправдою було те, що поляки вітали радянські війська хлібом, сіллю та квітами, усі раділи. З одного боку, це був прихід Червоної армії та спецслужб НКВС, а з іншого боку, повернення багатьох з них у радянську Росію. Все це було повязано не з вигуками та сльозами радості, а навпаки - зі страхом та великим смутком. У людській пам’яті так зване визволення радянської армії збереглося у грабежах, злочинах та ґвалтуваннях», - зазначає Плєскот.

Спочатку поляки раділи закінченню війни на усіх фронтах Другої світової війни, де вони воювали як солдати, були в’язнями таборів для полонених або поверталися додому після довгих років каторжної праці у Третьому рейху.

Водночас історик Музею історії Польщі Ґжеґож Рутковський нагадує, що Друга світова війна була особливо трагічним періодом в історії людства:

«Донині немає однієї загальноприйнятої кількості жертв, можна тільки приблизно назвати число загиблих унаслідок Другої світової війни. Це понад 50 млн людських життів, у випадку Польщі – 6 млн жертв і явище Голокосту. На додаток не забуваймо, що це була війна, унаслідок якої вперше здебільшого гинули цивільні особи».

Польський історик додає, що Польща була однією з країн, котрі найбільше постраждали від жорстокості війни як з боку нацистів з Німеччини, так і Червоної армії.

«Ми втратили східні креси колишньої Польської Республіки, але отримали землі, котрі нині називаємо поверненими землями, що де-факто були отриманими землями. Економічні збитки були величезними, була зруйнована міська та промислова мережа. Ми втратили важливі центри політичного, культурного життя. Крім того, відразу після війни почалися примусові виселення», - говорить Рутковський.

Історик теж погоджується, що хоча 8 травня вважається Днем перемоги, для Польщі це не був день радості у зв’язку з поверненням суверенітету та повної свободи.

«Хоч ми й були у ряді переможців, але втратили суверенітет. Польща опинилася в орбіті Радянського Союзу. Наслідком Ялтинського миру стало те, що тільки у 1989 році Польща повернула суверенітет. Є десятки тисяч поляків, котрі опинилися на Заході, за орбітою впливів СРСР, котрі були особами без громадянства, якого їх позбавила комуністична Польща», - підсумовує він.

У цілому польські історики нині мають різні думки щодо оцінки значення 8 травня 1945 року для Європи та Польщі. За словами одних учених, закінчення війни на Старому континенті означало, передусім, перемогу над нацизмом та порятунок польського народу від біологічного знищення. Для інших 8 травня залишається днем поразки народів Східної Європи, яких західні союзники віддали під радянське поневолення.

PR24/Т.А.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти