Logo Polskiego Radia
Print

«Малярня» для усіх поколінь

PR dla Zagranicy
Halina Leskiw 17.04.2018 11:11
  • malarnia.mp3
Як педагог і художниця Малґожата Пєнта з Перемишля вчить дітей і молодь бачити красу навколишнього світу через спілкування з мистецтвом і саму творчість
https://www.malarnia.edu.pl


Запрошуємо до Перемишля, де знаходиться доволі цікаве місце — майстерня «Малярня». Її творцем є пані Малґожата Пєнта – художниця і педагог, яка до своєї майстерні вирішила запрошувати дітей – що вже не є таким щоденним явищем. З часом ці зустрічі переросли у проект «Малярні» – спланованих майстер-класів для дітей, молоді та їхніх родичів.
Чим це місце може приваблювати дітей та батьків, як педагог і художниця реалізує свої ідеї, – про це все детальніше і розповість Малґожата Пєнта:

– Я вже 30 років працюю педагогом, можу сказати, що польську систему освіти знаю на усіх її рівнях – від початкової школи до середньої. Зараз працюю вчителем предмета «Знання про мистецтво» у 2-му загальноосвітньому ліцею в Перемишлі. Тому вважаю, що цим предметам приділяється надто мало уваги в навчальній програмі, хоч, на мою думку, вони важливі і суттєво впливають на наше доросле життя. За своєю натурою я затятий естет, люблю навколо себе красу. І думаю, що варто вчити дітей бачити красу навколишнього світу – природи, землі, архітектури. Цьому їх можна навчити через спілкування з мистецтвом і врешті-решт – саму творчість, яка допомагає формувати дитину як вільну людину.

Малґожата Пєнта дуже любить працю з дітьми, з молоддю, і вважає їх дуже творчими, хоч водночас – іншими, ніж її покоління. У своїй школі, крім ведення уроків, проводить різні мистецькі акції, одна з них це, наприклад​, «Друге життя сміття», де молодь творила скульптури з пластикових відходів, чи ще інший – коли молоді люди колективно вимальовували власні мрії на великоформатних картинах. Сама ідея «Малярні» народилася по суті випадково...

– Я можу назвати кілька причин, які мене спонукали створити це місце. Першою була така, що одного разу мені подзвонила знайома. Вона сказала, що її доня дуже гарно малює, дуже любить цим займатися, але явно їй не вистачає уроків у школі. І що мабуть у малої є талант, та треба було б його розвивати. З цього все почалося. Мала Аня виявилася дуже креативною, вона, для прикладу, скажу, колись намалювала дощик, де краплями були сердечка. Згодом я подумала: а чому ж б не робити цього більш організовано та системно?...

Малґожата Пєнта також зразу подумала, що такі позаурочні заняття з мистецтва це щось інше, ніж позаурочні заняття з математики чи з польської мови, для яких достатньо, щоб були стіл, зошит та книжка....

– Я усвідомлювала, що мені треба запропонувати щось більше... Це має бути місце з відповідним кліматом, де буде мольберт, місце, де дитина буде почувати себе розкутою і нічого не боятиметься. Тому я подумала, що таким місцем буде моя майстерня, що це буде таке спільне місце, де я працюю, і куди приходитимуть діти та молодь – як це було в минулому, коли ще не було художніх шкіл, академій, коли учні навчалися прямо у свого майстра. Я не хочу бути нескромною, але і творчістю, і навчанням займаюся багато років, тому мені здається, що я можу щось передати іншим, щось їм запропонувати. Тим більше, що в нас у Перемишлі немає художньої школи... Я подумала, що коли я буду малювати, щось творити, і вони матимуть нагоду цьому придивлятися, то їм буде легше вчитися, і мені легше буде заразити їх, як казав Малевич, бацилою мистецтва. Одним словом, їх має приваблювати не тільки особа вчителя, не тільки творчість, але й саме місце, де проводяться заняття з мистецтва. Не знаю, чи мені це вдалося...

Вдалося... «Малярня» – це справді дуже гарне, красиве та магічне місце. Вона являється поєднанням традиційної художньої майстерні та галереї, де можна роздивлятися картини на стінах, скульптури в різних куточках приміщення, різні красиві предмети (а гарне тут усе – від умивальника до люстри). А ще на полицях лежать альбоми з роботами улюблених митців Малґожати Пєнти, які теж, звичайно, можна оглянути... Тут зовсім по-іншому, ніж у школі, де...

– ...де не можна засмічувати приміщення, де дитина боїться забруднити парту... Бо ж відомо – через годину туди прийде наступний клас. І тому має бути чисто... Натомість у нас зовсім інше ставлення – і діти, почувши, що тут можна смітити, що нічого не станеться, якщо щось упаде на підлогу, розуміють, що це особливе місце – і це їм не може не подобатися. У нас просто інакше, інакше, ніж вдома чи в школі. Тобто це місце, яке пропонує більше і по-іншому... Тут ніхто нікого не оцінює. А ще дитина може спокійно придивлятися тому, що робить інша, що в класі, до 30-ро дітей і 45 хвилин уроку, хоч би як намагався, зосередитись не так просто. А коли є троє чи четверо дітей (я не хочу, щоб було більше), зовсім по-іншому проходить процес навчання. За моїм задумом, час проведений у «Малярні» має бути для дітей таким справжнім мистецьким святом...

Діяльність «Малярні» адресована дітям різного віку – та не лише їм. У її програмі передбачені заняття як для зовсім маленьких дітей, так і молоді. Проте крім окремих занять для дітей різних вікових категорій, художниця і педагог пропонує ще сімейні майстер-класи з мистецтва – спільні для дітей та їхніх батьків чи родичів. У її планах є також виїзні майстер-класи на природу, з ночівлею у палатці, де треба буде встати вдосвіта, для того щоб подивилися схід сонця в горах, а відтак його намалювати...
А коли Малґожата Пєнта продовжує розповідати про свої ідеї та плани, хтось дзвонить до дверей в її «Малярню». Несподіваними відвідувачами виявляються батьки маленької Каролінки, яку вони хочуть записати до участі в майстер-класах з мистецтва.
Дівчинка дуже уважно роздивляється «Малярню», а на запитання, чи це місце її подобається, відповідає:

– Дууууууже – подобається!

А чому?

– Бо тут є дуже файно!

Галя Леськів

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти