У польській столиці відбувся чотириденний театральний марафон під назвою Перший перегляд українських театрів ДесантUA. На сцені варшавського Театрального інституту виступили колективи з Харкова, Донецька, Сімферополя, Києва, Львова.
Здається, найдовершеніша вистава варшавського українського Перегляду "Осінь на Плутоні" зі Львова
Усі запрошені до польської столиці українські театральні проекти в рамках перегляду виникли поза державними установами. Вони виходять за межі класичного театрального продукту, пропонують критичний аналіз важливих для суспільства тем – старість, війна, вимушені переселенці тощо. Організатори запропонували також низку дискусій з представниками театрального руху в Україні, зокрема з полтавського Театру сучасного діалогу чи Театру переселенця, провели екскурсії Варшавою під назвою «Майдан. Прогулянка».
Харків’яни ДПЮ грають гостро і з повною віддачею (задіяні герої з АТО)
Акторка-перформерка Оксана Черкашина з Харкова працює у театрі «Прекрасні квіти». У Варшаві вона була зайнята у двох, так би мовити, найгучніших виставах.
За переглядом українських театрів ДесантUA у польській столиці стежили театрознавці, критики, митці, студенти театральних вишів, а серед них і театрознавець та перекладач Анна Коженьовська-Бігун.
В одній із вистав українського перегляду брав участь актор варшавського театру «Комуна // Варшава» Лукаш Вуйціцький:
«Спершу ми цей спектакль грали в Україні у кількох містах, а у Варшаві і взагалі в Польщі ми це граємо вперше. Ми б хотіли й надалі показувати цю виставу, але це залежить від фінансів, від того, чи нас запросять на фестивалі, адже у нас багато предметів на сцені, сценографія досить розбудована. Це певна проблема, необхідно мати трохи коштів на всю цю організацію. Словом, ми шукаємо різні контакти і можливості, щоб грати якнайбільше».
Про що Ваша, – як Ви кажете, – перформативна подія ?
«Про різні речі, але здебільшого про українську тотожність і людей, які живуть в Україні, про боротьбу за тотожність (російську, українську), за мову. І це, мені здається, головний фундамент цього спектаклю. Молоде покоління шукає відповідь на питання – хто ми, що означає бути українцем в Україні».
А як Ви потрапили до цього спектаклю, в Україну?
«Я вже давно знаю драматурга Йоанну Віховську і режисерку Аґнєшку Блонську, які запросили мене до цього проекту, бо взагалі я працюю в театрі «Комуна // Варшава». Знаю, що Йоанні Віховській дуже залежало на тому, щоб цей спектакль був показаний у Варшаві, хоча б з огляду на те, що Варшава дуже пов’язана з Україною, тут багато людей з цієї країни, які працюють і живуть у польській столиці, Йоанна також дуже любить Україну, часто там буває, знає її історію і культуру, їй дуже залежало на цьому фестивалі».
Камерна сповідь-дебют «Товар» Альберта Сардаряна з Театру переселенців (Київ)
Аж ось нарешті ми й зустрілися з організаторками Першого перегляду українських театрів ДесантUA, режисеркою з Харкова Розою Саркісян і куратором перегляду театрів Йоанною Віховською, яка кілька років працювала в Україні:
«Ідея була така, щоб привезти до Польщі незалежні проекти українського театру, – хоча це не тільки класичні вистави, – і показати польським глядачам, які різноманітні речі відбуваються у сучасному українському незалежному театрі. Ми запропонували таку ідею варшавському Театральному інституту – наші ідеї співпали. І вони взяли на себе тягар фінансування та організації, а програму придумала Роза Саркісян і я. Думаючи над програмою ми вирішили, що це повинні бути різні колективи з усієї України, адже у різних її куточках відбувається багато цікавих заходів – хтось ставить у Львові, хтось деінде. І в Україні так насправді, немає такої можливості, що хтось організує такий фестиваль, де всі ці команди в одному місці можуть з’їхатися і зробити таке свято».
В.П.