Книжка-альбом «Щоденник подорожі» Болєслава Стельмаха, видана у 2016 році люблінським мистецьким осередком «Брама Ґродська – Театр НН» (Brama Grodzka - Teatr NN) отримала престижну нагороду «50 books/50 covers» (50 книжок/50 обкладинок). Конкурс на найкрасивішу книжку проводиться від 1923 року і вважається одним з найважливіших в галузі графічного формлення книжок.
У нас у студії – автори палітурки Ідалія Смичинська та Роберт Зайонц з люблінського колективу kilku.com.
Ідаліє, скажіть кілька слів про конкурс, чи його можна назвати книжково-видавничим Оскаром?
Ідалія Смичинська: Щиро кажучи, навіть не знаю, чи цю нагороду можна порівняти з Оскаром. Без сумніву, це один з найстарших конкурсів графічного оформлення книги. Цей конкурс (і нагороду) встановив Американський інститут графічного мистецтва (The American Institute of Graphic Arts - AIGA). Концепція така - щороку Інститут вибирає 50 найкращих книжок і 50 найкращих обкладинок. Свою участь у конкурсі може зголосити кожен, наприклад, цьогоріч було 700 учасників.
Додам, 700 конкурсантів з 23 країн. Тому ще раз вас вітаю з перемогою!
Роберт Зайонц: Думаю, що варто додати досить важливу інформацію – умовою участі в конкурсі є те, що книжка повинна бути англомовною. У нашому випадку книжка має дві мовні версії – польську та англійську. Ця мовна вимога автоматично виключає з конкурсу чимало гарно оформлених неангломовних книжок.
«Щоденник подорожі» розповідає про процес створення «Театру в будові», тобто центру зустрічі культур у Любліні. Проект народився у 1972 році, тоді ж почалася будова об’єкту. «Театр в будові» було побудовано у 2016 році. Як на мене, тема книжки-альбому не звучить надто привабливо – книжка про будову, про ремонт, які тривали понад 40 років... Цікаво, якою була ваша реакція, коли ви отримали пропозицію графічного опрацювання цієї книжки?
Ідалія Смичинська: Ми дуже зраділи, коли надійшла ця пропозиція, тому що тема, пов’язана з архітектурою, одразу нам здалася цікавою, такою, яка викликає асоціації, і яку можна буде по-різному перелити на папір.
Роберт Зайонц: Це теж цікавинка з огляду на тему. Адже будинок, про який ми говоримо, хоч вже побудований, роками був символом чогось, що триває вічно. Він понад 40 років стояв незавершеним, у центрі міста. Він інтигрував, часом – дратував. Щойно на початку цього тисячоліття процес добудовування знову рушив. І завдяки цьому нам вдалося розповісти вже завершену історію про будову «Театру в будові».
Цікаво все ж таки, як створюється книжка про будову, про ремонт. Чи у вас одразу з’явилася цілісна ідея – як цей альбом має виглядати, чи графічне оформлення народжувався поступово?
Ідалія Смичинська: Без сумніву, це був ефект багатьох дискусій. Але перше, що мене надихнуло в цьому будинку – багатство фактури. Саме цю факутуру ми винесли на палітурку, яка зроблена з картону, обклеєного чорною плівкою. А орнамент нам підказали стіни будинку.
Роберт Зайонц: Крім того, що будинок безсумнівно вирізняється на тканині міста, він є теж оригінальний. А тема – як перенести будову на графічне оформлення – була для нас справжнім викликом. Адже книжка, про яку ми говоримо, є одночасно науковою працею - Болєслав Стельмах, котрий є одночасно автором праці та інженером будови, отримав за цю книжку професорський ступінь. Отже, з одного боку – це наукова праця, а з другого – фотографічний альбом. У випадку «Щоденника подорожі» це 50 на 50, тобто половина книжки – це науковий текст, а друга половина – фотографії.
Чи видавництво, тобто «Брама Ґродська – Театр НН», мало якісь вимоги стосовно палітурки?
Ідалія Смичинська: О, це дуже цікава справа. У замовленні було таке побажання – «нам не йдеться, щоб ця книжка була гарна, йдеться про те, щоб вона мала особистість, характер».
Книжка не тільки має характер, вона теж є гарною. Адже «Щоденник подорожі» виграв у конкурсі 50 книжок/50 обкладинок. Журі дуже високо оцінило «безпомилкову редакторську роботу». Я б хотіла запитати що для вас означає це визначення?
Ідалія Смичинська: Для нас - це комфорт спілкування читача з цією книжкою. Гадаю, що цей критерій визначає наше мислення про проект.
Роберт Зайонц: А друга справа – почути те, про що ми говоримо, тобто очікування, потреби, про які говорить автор, про які згадує видавець. Такі книжки – справді, виклик. Нам треба було поєднати наукову книжку, яка повинна сповнити якісь академічні вимоги, з привабливою книжкою.
Крім тексту та фото у книжці є теж інші форми збагачення – це різна величина чи форма літер.
Роберт Зайонц: Це була ідея автора. Він хотів додатково збагатити розповідь – крім традиційного поділу на розділи, він ввів додаткові прошарки тексту. Це досить важко вербалізувати, описати... У книжці маємо різну ширину колонок. Залежно від того, до якого шару чи розділу належав фрагмент – йому приписувалася своя ширина колонки. Це додає тексту динаміки.
Ідалія Смичинська: А ці шари чи розділи - історія, тобто розповідь про дати, ключові моменти будови; наступний – це аналіз самого проекту. І третій шар –дзеркало, тобто порівняння або інспірація іншими архітектурними об’єктами.
Джесіка Гелфанд з журі конкурсу, коли обґрунтовувала вибір саме ціє книжки, сказала, що «фотографії тут розміщені з великою дбайливістю та вразливістю. А палітурка оправляє книжку простотою та силою». Як вам вдалося поєднати вразливість і дбайливість з одного боку – із силою з другого?
Ідалія Смичинська: Під час праці над графічним оформленням для нас це були дві окремі теми. Тому що з одного боку, дуже важливою була тема фотографій. Ми отримали 400 знімків. І вирішили запросити читача у подорож. Це подорож в часі та просторі. Фотографії створюють хронологію будови. На початку бачимо ще старий «Театр у будові», потім – процес деконструкції та будови. А крім цього, ведемо читача від зовнішнього вигляду будинку до його інтер’єру.
Як ви працювали з фотографічним матеріалом?
Роберт Зайонц: Ви, певно, знаєте такі фотографії, як колись працювали редакційні колективи газет. Це, зрештою, популярний мотив у кіно. Отже журналісти розкладали на столі окремі сторінки газети, що готується до друку, і дивилися, як вони будуть виглядати разом. Ми щось схоже зробити з фотографічним матеріалом. Отже, ми надрукували усі фотографії (ну, майже всі, кільканадцять фотографій відпали на самому початку). Надруковані фотографії мали величину поштових листівок. Ми поділили ці фото на тематичні групи і роклали на підлозі. Ми не хотіли переглядати світлин у комп’ютері – кожну окремо і говорити, о, ця класна, треба її взяти! Ні. Ми вирішили одразу будувати цілісну картину. Я б хотів ще додати, що ми справді не хотіли створювати красивої книжки. По-перше, тому, що об’єкт, тобто будинок Театру в будові, не є гарний в такому розумінні, що можна його надрукувати на листівки. А книжка показує фотогрфії руйнування і піднесення будинку.
Ідалія Смичинська: Продовжуючи те, про що Ти кажеш... Ми приймали конкретні рішення під час праці над палітуркою і графічним оформленям книжки. Ця строгість форми віддзеркалена у відкритому боці книги. Читач бачить усі зшиття сторінок, місця склеювання - так само як на фотографіях будинку бачимо каналізаційні труби. Ми теж використали папір з рециклінгу. Отже, на ньому видно дрібні цятки якогось бруду, поверхня аркушу не є гладкою, а колір – не білий а сіруватий.
Кажуть, що радіо – це театр уяви. Тож я маю надію, що наші слухачі – на підставі почутого – вже уявили вашу книжку, нагороджену в конкурсі на найгарнішу книжку. Конкурс від 1923 року проводить американський Фнститут графічного мистецтва. На підставі нагороджених книжок можна теж зробити висновки про тренди на видавничому ринку в контексті графічного оформлення книжок. А якими є актуалні тренди? Як книжка буде змінюватися найближчими рокми? І чи взагалі книжка – буде?
Ідалія Смичинська: Ми переконані – книжка буде. Але без сумніву, цей ринок зміниться. До минулого відійдуть кишенькові видання, а (як нам здається) буде рости попит на добре оформлені книжки, мистецько оформлені, з гарними обкладинами і так далі, тобто на книжки, котрі самі в собі (абстрагуючи від тексту) становитимуть цікавий об’єкт.
Роберт Зайонц: Дуже важко робити якісь прогнози, тому що на видавничому ринку ми зауважуємо справді великий рух. Якщо ви відвідуєте книжкові ярмарки – бачите багатство пропозицій. Нині поліграфія дає дуже великі можливості, тому треба ними користуватися. І видавці користуються – з’являється щораз більше нетипових книжок.
Нетиповою книжкою, без сумніву, є книжка «Щоденник подорожі» Болєслава Стельмаха. Цей альбом, виданий у 2016 році люблінським мистецьким осередком «Брама Ґродська – Театр НН» отримав престижну нагороду 50 books/50 covers (50 книжок – 50 обкладинок).
Запрошуємо послухати звуковий файл передачі
Polskie Radio 24/Яна Стемпнєвич