Закон про квоти на українську музику діє від листопада цього року, дискусії навколо доцільності впровадження обов’язкових лімітів україномовного продукту в теле- і радіоефірі поволі вщухають, але все ж українські виконавці поділилися на тих, хто «за» квоти, і тих, хто «проти».
У чому суть квотування – пояснює Юрко Зелений (упорядник гурту «Joryj Kłoc»), котрий був серед тих, хто лоббіював впровадження обов’язкової присутності україномовних пісень в ефірі радіостанцій:
«Квоти полягають у тому, що тепер на законодавчому рівні закріплена норма, обов’язковий мінімум кількості пісень, які мають лунати у фіксованих відрізках часу протягом доби (перший відрізок – від сьомої ранку до другої години дня, а другий – від третьої години дня до десятої вечора). Згідно закону, перший рік дії квот встановлює рівень 25% україномовних пісень від загальної кількості пісень в ефірі, другий рік – це 30%, а ще через три роки остаточна цифра має бути 35% (тобто стільки відсотків україномовних пісень від загальної кількості музичного продукту – ред.) повинно звучати в етері. Теоретично, нижче цієї квоти радіостанції не мають права крутити…»
Бо інакше – їх чекають штрафи, - продовжує Юрко Зелений:
«В Україні існує Національна з питань рада телебачення і радіомовлення. Це орган повинен відстежувати етер, виявляти порушників, а потім застосовувати штрафні санкції. На практиці мажмо таку картину: Нацрада якісь точкові виявлення порушень показувала. Але це були, так би мовити, явні й крикущі порушення, коли запускала якась радіостанція пісню, в якій восхвалявся «русский спецназ». На якісь рутинні порушення поки що ніхто уваги не звертав з державних органів, жорстких санкцій не було вжито. З другого боку, громадськість, яка лоббіювала цей закон і брала участь у його розробці, тримає руку на пульсі і час від часу теж оприлюднює свої дані відстеження етеру, які часто значно розбігаються з даними Нацради».
У тому, що квоти на україномовну пісню потрібні – Зелений не сумнівається. Як каже, завдяки цьому українські музиканти отримають поштовх для розвитку:
«Уже є певні паростки того, що молодіж бачить якусь перспективу в тому, щоб щось творити і записувати, тому що має шанси попасти в трансляцію. Більше того, українські радіостанції від свого заснування, не ведуть жодної пошукової діяльності – не вишукують нові імена, нових виконавців… Умовно кажучи, у нас, в Україні такого свого як у Британії BBC чи у Польщі Radio Trójka немає».
На необізнаність з новими трендами в українській сучасній програмних директорів теле- і радіостанцій звертає увагу й лідер гурту O.Torvald Євгеній Галич. Вони ментально загрузли у 90-х роках минулого сторіччя, - додає. Тому квотування української музики в цьому контексті – неоднозначне:
«Якщо говорити про програмних директорів радіостанцій та телеканалів, то для них це (квотування – ред.) скорше поганий крок, через те, що вони використовують музику 15-річної давності, як правило, неякісну, і нічого спільного з сучасною українською музикою це не має. Якби програмні директори були відповідальні й шукали сучасну українську музику – квоти, звісно, були би позитивним кроком. Тому що ми б слухали ту музику, яку зараз граємо, і яку наші друзі грають, це була би сучасна українська музика. Як я би не любив усіх наших заслужених діячів, але слухати «Одна калина за вікном…» або пісні, які були написані 20 років тому.. «Сіла птаха» і тому подібне… Краще слухати «ОНУКу» англійською мовою, ніж якесь гівно попсове українською. Краще слухати «The Hardkiss», абсолютно якісний і визнаний фанами контент, хоча він і англомовний, і не слухати абсолютно бездарну попсову «Ти мене любиш, я тебе – ні, напиши слова на стіні…». Для мене квотування – це кров вперед тільки тоді, коли програмних директорів будуть карати за те, що вони ставлять продукт, який є в базах кілька років… Не можна теж забувати про те, що українська музика є теж російськомовною, англомовною…. Я би брав квотування таким чином, що термін «українська музика» означає не «україномовна», а «вироблена в Україні». Це важливо».
Під час опрацювання квотного закону українці брали до уваги досвіди інших країн, котрі захищають свій національний музичний продукт обов’язковими лімітами, - говорить Юрко Зелений:
«Брався до уваги досвід, передусім, Польщі і Франції. У Франції – високі квотні межі, раніше у них була квота 40%, У Польщі теж такі квоти існують. Брався до уваги теж досвід Німеччини, де таких квот не було. І це закінчилося тим, що на німецьких радіостанціях дуже рідко можна почути німецькомовну пісню… »
У Польщі квоти на польськомовний музичний продукт діють понад десять років. З кожним роком відсоток польськомовних пісень збільшується, а ефірний час – наближається до прайм-тайму. Останні зміни з 2013 року зобов’язують радіостанції 33% усього ефіру заповнювати польськомовним музичним продуктом. Причому, 60% пісень з цього загалу повинні прозвучати між п’ятою ранку та дванадцятою годиною ночі.
Дещо інші квоти пропонуються профільним радіостанцям, які слухачам пропонують класичну, джазову музику... а також програмам національних меншин.
Ціль квотового закону у Польщі була однозначна – підтримати польських музикантів у двобої із західними, англомовними виконавцями – говорить музичний журналіст Роман Роґовєцький:
- Цей закон мав, передусім, дати шанс польським виконавцям, щоб вони взагалі з’явилися в ефірі радіостанцій. Адже не таємниця, що світові шлягери – популярні, вони добре звучать, впадають у вухо. Не секрет, що чимало музичних журналістів вважє - польська мова не надто приваблива у своєму звучанні. Справді, англійською пісні – особливо рок-енд-рольні - звучать краще, милозвучніше.
Йшлося теж про те, що показати польским музикантам, вокалістам – є певні очікування від вашої творчості, тому ці квоти є для вас нагодою, щоб показати, що ви вмієте, що можете, що пропонуєте слухачам. Аби польські виконавці не нарікали – мовляв, нас ніхто не крутить по радіо, але щоб захищалися своєю творчістю, доброю музикою.
Чи квоти у Польщі принесли добрі результати? На думку Романа Роґовєцького – так, вони дали поштовх польським виконавцям:
- На мою думку, нині польським музикантам простіше записати свої альбоми, з’явилося більше сучасних студій звукозапису, кошти, у зв’язку з цим впали. Зараз дуже модною у Польщі є електронна музика, її запис не вимагає великих фінансових накладів. Тому польські виконавці не можуть нарікати – питання тільки в тому, чи вони дають слухачам добрий, якісний продукт, чи ні. Звісно, коли говоримо про музичні вподобання слухачів – тут вже маємо справу зі смаком. А про смаки, як правило, не сперечаються. Натомість цей закон дав польським виконамцям можливість вийти до радіослухача. А в цьому – його суть.
Нещодавно депутат партії Кукіз’15 Пйотр Мажец, знаний музичній спільноті як репер Лірой, запропонував збільшити квоти на польськомовну музику з 33% до 50%. Кожної години половина пісень, що їх почує з радіоприймача слухач, мала би бути польськомовна. Роман Роґовєцький вважає, що це – перебільшення:
- На мою думку, це було би забагато. В такій ситуацівї варто було би зараховувати до польського проудкту інструментальні твори польських виконавців, або іншомовні пісні, що їх співають польські гурти – бо ж нині вони не входять до квот... Це був би якийсь вихід... Натомість 50% польськомовного продукту? Не думаю, що в теперішніх умовах польський музичний ринок в змозі виробити таку кількість продукту, який би добре звучав в радіоефірі.
Українськми колегам польський журналіст радить поки що не поспішати з підбиванням підсумків квотного закону – зачекайте кілька років, і побачите, чи квоти в иправдали себе чи ні, - говорить.
А нам цікава ваша думка – як гадаєте, квоти справді дадуть поштовх українським виконавцям? Своїми міркуваннями діліться за адресою: ua@polskieradio.pl
Запрошую послухати звуковий файл передачі
Яна Стемпнєвич