Неділя – це останній день Українського кінофестивалю у Варшаві «UKRAЇNA!». Захід почався у четвер 20 жовтня. Ідею, як каже, підкинуло саме життя – говорить директорка фестивалю Беата Бєронська-Лях з фонду LUNA Plus:
- Українці – це найбільша група іноземців, які мешкають у Варшаві. Вони приїжджають до нас, тому що втікають від війни, або ж просто шукають кращого життя. Це – наші друзі та сусіди. Але поляки небагато знають про їхню культуру, а особливо – кіномистецтво. Тому за допомогою цього фестивалю прагнемо наблизити глядачам Україну, показати, які політичні, суспільні та культурні процеси там відбуваються.
Адже – як зауважує Беата Бєронська-Лях, у Польщі побутує стереотипна думка, що український кінематограф – у занепаді:
- Говорять, що оскільки в Україні триває війна, то там не роблять кіно. А тим часом, в Україні знімають дедалі більше фільмів. Так, цьогоріч у прокат там виходить 14 кінострічок. Додам, що це стрічки з офіційної течії. Тобто вони оримали державне фінансування або ж дофінансування. Але ж чимало фільмів знімаються на оффових студіях, автори збирають на це кошти на краудфаундинговій основі і роблять своє кіно. А ще не можемо не згадати про велику нішу документального кінематографа. Ми теж показуємо ці фільми. Наприклад, «Українські шерифи» - це український кандидат на кінопремію Оскар в категорії неангломовний фільм. Отже, нашим фестивалем намагаємося спростувати цей стереотип про те, що в Україні нічого не відбувається в кіномистецтві. Другий стереотип – що український кінематограф є постардянський, нецікавий, застарілий... От, мовляв, російське кіно – так, там цікаві фільми роблять! І, на превеликий жаль, наслідок цих стереотипів такий, що пересічний поляк не в змозі назвати хоча б один сучасний фільм, зніятий в Україні, а режисера – поготів.
Аґата Сакович, з Фону Український інформаційний центр, який є партнером фестивалю, додає, що одна з цілей заходу – показати сучасну Україну, тому вибрано стрічки різножанрові та різнотематичні. У програмі знайдемо фільми, які здобули славу та нагороди на міжнародних кінофестивалях, а також такі, які за ці нагороди будуть боротися.
Темою фільму, який відкрив Український кінофестиваль у Варшаві, є еміграція. Як каже режисер стрічки «Гніздо гордиці» Тарас Ткаченко, це проблема в Україні - масштабна.
Загалом, на першому українському кінофестивалі у Варшаві показано кільканадцять фільмів – художніх та документальних.
Українське кіно виходить на новий рівень – вважає Тарас Ткаченко. Режисер додає, що ряд змін у законі про національне кіно, а також закон про державну підтримку українського кіно, вже приносять свої результати.
Український кінофестиваль у Варшаві триває чотири дні й супроводжується акцією підтримки Олега Сенцова, - говорить Беата Бєронська-Лях:
- Один з елементів нашого фестивалю – це акція «Звільнити Олега Сенцова». Під час заходу будемо, зокрема, збираємо кошти для цього українського режисера. Адже, Олега, котрого на підставі сфальсифікованих звинувачень й процесу засудили в Росії на 20 років колонії. Вдома, в Криму у нього залишилися малі діти, ці гроші ми хочемо переказати його сім’ї, а також збираємо на адвокатів, яких потребує режисер. Люди кіно у всьому світі, а особливо в Європі, при кожній нагоді демонструють, що не забувають про Олега Сенцова. Тому на багатьох кінофестивалях, і на нашому фестивалі теж, з’являється аркуш паперу з написом «звільнити Олега Сенцова». Я знаю, що його можуть внестидо списку ув’язнених для обміну. Якщо так станеться, то впродовж найближчих двох років Олег вийде на свободу. І ми докладатимемо для цього усіх зусиль.
Акцію українського кінофестивалю у Варшаві «Звільнити Олега Сенцова» підтримали, зокрема, польський актор та режисер Анджей Северин, польська режисерка Аґнєшка Голланд та німецький режисер Вім Вендерс.
Запрошую послухати повну версію матеріалу в аудіо-форматі
Яна Стемпнєвич