Лауреатом Літературної нагороди Центральної Європи «Анґелус 2015» став український письменник Сергій Жадан. Його книжку «Месопотамія» визнано найкращою торішньою публікацією минулого року у Польщі.
Сергій Жадан став третім українським лауреатом в десятирічній історії нагороди для центральноєвропейських письменників. Літературний критик, журналіст тижневика «Newsweek Polska» Лукаш Сатурчак звертає увагу, що досі «Анґелуса» не здобув жоден поляк:
- Але цьогоріч Сергій Жадан поборов абсолютну фаворитку – Ольгу Токарчук з її монументальними на тисячу сторінок «Яківні писання». Українці, котрі перемогли в історії «Анґелуса», запропонували справді добру літературу. І мали чудових перекладачів. Юрій Андрухович, перший лауреат в історії нагороди, у 2006-му році не мав собі конкурентів, його «Дванадцять обручів» були визнані найкращою книгою року. Так само було з Оксаною Забужко три роки тому, котра написала, на мій погляд, свою найкращу книгу, над якою працювала багато років, піднімала архівні матеріали – маю на увазі «Музей покинутих секретів». Ці дві книги неперевершено переклала Катажина Котинська. А Сергій Жадан став особисто для мене несподіванкою... Взагалі, мене дивувало, що його не номіновано торік, за книгу «Ворошиловоград»...
Була номінована цьогоріч, натомість, «Месопотамія». Варто додати, що «Анґелус» - це відзнака за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою попереднього року. У польських рецензіях нерідко цю книжку називають політичною. Сам автор, здається, із цією тезою не погоджується. Як говорить Сергій Жадан, «Месопотамія» - це книжка про любов, взаємини між чоловіком та жінкою:
- Вона, скоріше, про стосунки між чоловіками та жінками. Це взаємозалежні елементи цєї історії. Тому чоловікам без жінок там би було нічого робити, а жінкам без чоловіків.. не надто багато сенсу мали би їхні дії. Ця книжка про любов, тому поєднання чоловічого та жіночого там дуже важливе.
Лукаш Сатурчак: Я більше вірю Сергію Жадану, що це книжка про любов. Але це книга про іншу любов, ніж була раніше. Коли я ще в університеті зачитувався його книжками - «Біґ Мак», «Гімн демократичної молоді», «Депеш мод»... для мене ця проза мала панкову енергію. Письменник сідав у потяг, закурював косячок і їхав у невизначеному напрямку.. у потягу знайомився з жінками, переживав з ними тисячі пригод... А в «Месопотамії» цей герой подорослішав, він далі вірить у любов, але ця любов живе у важких, жорстких умовах... це бідна буденність... і проблеми головного героя вже не обмежуються тим, щоб мати на квиток на згаданий поїзд, а щоб прогодувати сім’ю. Це далі той самий світ, в якому він живе... Це Старобільськ, в якому він народився, це Луганськ, про який читаємо у «Ворошиловограді», це Харків – місто з «Месопотамії», але проблеми вже не стосуються двадцятирічного, а сорокарічного письменника.
Запрошую послухати звуковий файл розмови з Сергієм Жаданом та Лукашем Сатурчаком
Яна Стемпнєвич