„Імітаційна гра” – це новий британсько-американський фільм, екранізована історія британського математика Алана Тюрінга – батька сучасної інформатики, який відіграв ключову роль в розшифруванні коду Енігми – німецької шифрувальної машини для передачі секретних повідомлень під час Другої світової війни.
Цього року фільм номіновано до 8 нагород Оскар та 5 нагород Золотого глобусу. Роль головного героя в історичній драмі виконав британський актор Бенедикт Камбербетч, а роль його близької подруги і помічниці, математика Джоан Кларк – Кіра Найтлі.
У Польщі „Імітаційну гру” було показано на кількох минулорічних фестивалях, а в прокат фільм вийшов 16 січня цього року і відразу ж викликав суперечливу оцінку. З одного боку, цікавий сюжет і гра акторів на високому рівні, а з іншого, на думку поляків, британці привласнили здобутки польської розвідки, яка зіграла не останню роль у відкритті коду Енігми.
Сценарист фільму переконує, що в «Імітаційній грі» згадувалося про польський внесок в зламання шифру Енігми. Про це говориться у двох сценах фільму. «Ми хотіли віддати належне полякам і показати, що математики й науковці збудували на основі їх досягнення», - переконує він.
Про неоднозначне сприйняття «Імітаційної гри» польськими кіноманами і про трагедію головного героя з кінокритиком Артуром Ціхмінським розмовляла Йоанна Славінська в програмі «Журнал дуже фільмовий».
Й.С.: Перед тим, як оцінимо сам фільм, бо це окрема тема, давай коротко проаналізуємо польський контекст. Пам’ятаємо, що перед війною, близько 1930 року (здається, в 1932 році) поляки, а перед усім – Риєвський, Зегальський, винайшли машину, яка розшифровувала Енігму, тобто вона вже існувала перед війною. Чи насправді є так, як запевняють творці фільму, що вони врахували вклад поляків?
А.Ц.: Ні-ні, в інтерв’ю чітко говориться, що Тюрінг використовував «бомби криптографічні».
Й.С.: Так називались ті машини? Бомба Риєвського?
А.Ц.: Так. І там згадується про те, що польська розвідка викрала Енігму. І це все. Там немає мови про «внесок» поляків, тільки про участь.
Й.С.: І ще щось таке, що поляки доставили стару машину…
А.Ц.: Ні, що герої фільми могли використати стару машину поляків. Це все. «Можемо використати» вживається в тому сенсі, що «краще б ми цього не робили, бо це нічого не дасть». Це, швидше, була іронія, аніж мотиваційний момент для керівництва Тюрінга, аби дали йому свободу дій. Про це йшлося. Отже, у фільмі це згадується абсолютно маргінально, епізодично.
Й.С.: Автори фільму запевняють, що вони згадують, цінують, але це виходить так: хтось про когось говорить, але трохи в негативному світлі, якось легковажно. Згадали, але, власне, не оцінили. Хоча постає питання: а чи мусили? Бо Алан Тюрінг вже під час війни насправді сам створював ці машини, маючи за основу машини Риєвського (ми про це знаємо, в фільмі цього практично немає) і пізніше створив ці машини. Завдяки цьому, війна закінчилася на два роки швидше. Інформація переказувалась безпосередньо командирам і так вдалося розшифрувати Енігму.
А.Ц.: Власне, фільм про це і є. Це історія зламання Енігми, шифру, аби можна було читати тексти Енігми. І це також історія Тюрінга, який змагається з цим математичним викликом і десь там, на другому плані, те питання особистісне: те, що він приховував, як до нього ставилося оточення. На цьому концентрується драматизм цього фільму.
Й.С.: Це особиста драма Алана Тюрінга, якого було звинувачено в гомосексуалізмі, зрештою, не без підстав, бо він був гомосексуалом. Але повторну драму він пережив тоді, коли мав вибір: ув’язнення або гормональна терапія. Він вибрав гормональну терапію. І що вона з ним зробила, з його тілом і його розумом – просто знищила його. Відібрала його творчі здібності. Закінчилося трагічно, але я вважаю так: цей фільм тримає мене в напрузі, Камбербетч – геніальний, але хотілося б, аби той останній момент його життя і ця трагедія була ще більше досліджена, описана.
А.Ц.: Маємо розуміти, що в той час насправді потрібно було ховатися. І ця ситуація, яка показується у фільмі, вимагає дистанції до самого себе і до своїх емоцій. Камбербетч вміло і делікатно підхоплює цю ноту. Це – геніальність актора.
Й.С.: Парадокс в тому, що геніальний математик Алан Тюрінг був минулого року відзначений Королевою Великобританії. І цей фільм, власне, показує як можна знищити людину, генія, штовхаючи його до самогубства в дуже молодому віці. Бо він витримав тільки рік такого гормонального лікування. Цей фільм – дуже чуттєвий і я б дала йому оцінку 5 з 6.
А.Ц.: Я дам також 5. Тільки потрібно пам’ятати про те, що цей фільм – дуже «читабельний». Так, як вміє це зробити Голівуд. Але це позитивний Голівуд. Це фільм, на який однозначно варто піти і побачити Камбербетча в усій красі.
Дивитись чи не дивитись – особиста справа кожного, врешті-решт сенс фільму полягає не в тому, аби розкрити якість історичні таємниці, звеличуючи роль одного народу і применшуючи вклад іншого, а в тому, аби намалювати психологічний портрет героя, де історична складова – це контекст, на тлі якого відбувається формування його особистості і розігрується його життєва драма.
Опрацювала Юлія Лащук