Logo Polskiego Radia
Print

Пішов з життя Тадеуш Ружевич

PR dla Zagranicy
Jana Stepniewicz 24.04.2014 16:46
  • Tadeusz Rozewicz.mp3
Після війни над Польщею пролетіла комета поезії... Головою цієї комети був Ружевич, решта – це хвіст. Так про поезію Тадеуша Ружевича говорив польський поет Станіслав Ґрохов’як
PAP/Grzegorz Michałowski

Відійшов великий поет і скромна людина – так про смерть Тадеуша Ружевича говорить міністр культури Польщі Боґдан Здроєвський. Тадеуш Ружевич помер 24 квітня, у віці 93 років.

«Тадеуш Ружевич закриває XX сторіччя польської літератури. Сторіччя, яке нам подарувало лауреатів Нобелівської премії з літератури - Чеслава Мілоша, Віславу Шимборську», - сказав міністр:

- Тадеуш Ружевич, без сумніву належав до ґрона письменників, яких я називаю «нобелівськими лауреатами без Нобеля». Це письменник найвищого рівня. Це митець, який постійно питав і уважно спостерігав за дійсністю, що його оточувала. Це поет, якому не було всеодно. Це Патріот з великої літери, солдат Крайової Армії, учасник партизанських боїв.

Про свій партизанський досвід Тадеуш Ружевич охоче розповідав в останні роки життя... Він мешкав у Вроцлаві... І дуже любив вирушати у довгі прогулянки – ділиться спогадами про поета театролог професор Януш Деґлєр.

- Про що ми розмовляли? Про дуже різні справи... Говорив, переважно, пан Тадеуш. Я пам’ятаю його цікаві розповіді з партизанських часів. Часом ці розповіді провокував Станіслав Віткаци... Про якого, а вірніше про його службу у царському війську у І світову війну, любив говорити пан Тадеуш. Порушуючи цю тему, він часто переходив до спогадів про свою партизанську службу. Він розповідав, що людина відчуває, коли йде в атаку, якими є фізіологічні реакції під час бою... чому солдатам давали тоді пити горілку... Справді, ці оповідання надзвичайно вражали.

Пішов з життя останній гігант польської літератури XX століття, – каже літературний критик Томаш Яструн.

- Це був останній видатний польський поет з цієї групи, плеяди польських поетів... Поезія у Польщі була винятково міцною.. та ні, вона надалі є... але колись ми були поетичною імперією. З цієї трійці поетів 20-тих років: Ружевич, Герберт, Шимборська, він ще жив... І жив так довго, що часом могло здаватися, що він буде вічно жити. Його поезія не потребує коментарів чи пояснень... Вона настільки проста, зрозуміла і глибока, що надзвичайна.

У польську літературу Ружевич вніс фундаментальні зміни – каже публіцист видання «Tygodnik Powszechny» Войцєх Бонович. Чимало сучасних польських поетів брали його твори і його стиль за взірець..

- Дуже часто, коли читаємо поезії сучасних поетів, говоримо «ось, це написано ружевичем». В теорії літератури навіть прийнято говорити про «ружевичівській вірш»... Це велике мистецтво... Тому маю надію, що після своєї смерті Ружевич не зникне із літературного, суспільного пейзажу Польщі.


Ружевич як ніхто вмів співчувати людині, - згадує Катажина Майсснер, театральна режисерка, котра співпрацювала із поетом і драматургом. Одним із найвідоміших спектаклів став «Непорочний мар’яж».

- Я завжди мала таке відчуття, що він – хтось великий і дуже вагомий для польської літератури. Він посів місце такого письменника, яких насправді небагато. Він співчував людській самотності в післявоєнній атмосфері, а також в дійсності, яка нас оточує тепер.

Поезія Тадеуша Ружевича була позбавлена прикрас, вона була справжня і ощадна... Поет створив свою власну мову, щоб розповісти про трагедію війни – каже літературний критик Адам Заґаєвський.

- Ця мова відмовлялася від метафори, відкидала прикрашання, відкидала насправді, літературу... Це був голос, який казав –після цієї різні (ІІ Світової війни), після Аушвіца, а після трагедії війни в літературі щось змінилося... Можна із цим не погоджуватися, але не можна не помітити драматизму і справжньості цієї поезії.


Мотив смерті був присутнім у багатьох поезіях Тадеуша Ружевича, особливо в його післявоєнних творах. Але крім смерті в його поезії було теж життя, - каже літературознавець Артур Завада.

- Його творчість – багато і багаторівнева, вона – теж радісна. Тут знайдемо іронію та самоіронію. Тадеуш Ружевич висміював карикатурні моменти життя, висміював теж ЗМІ, які він вважав чимось неприродним.

.. І тому дуже неохоче ішов на контакт із мас-медіа... Серед радіо-журналістів навіть популярною є така легенда, що найдовше інтерв’ю Тадеуша Ружевича тривало ... 18 секунд. Але у 1998 році Тадеуш Ружевич записав альбом зі своїми поезіями. Поет, знаний тим, що неохоче виступав перед широко аудиторією, і дуже неохоче погоджувався на інтерв’ю, погодився провести у студії кількагодинну сесію.

- Радіо має таку властивість, що відпадає надзвичайно обтяжлива справа - зображення. Обличчя, усміх, одяг, сорочка, колір... У цьому – плюс радіо, що тут важливим є тільки голос. Але голос – це теж інтерпретація. На мою думку, інтерпретувати повинен читач.

Альбом «Тадеуш Ружевич читає свої поезії» містить 42 вірші з різних періодів. Твори вибирав сам поет, а Польському радіо він сказав, що вибір був нелегким. А запис альбому Ружевич оцінив так: «Це читання є нудним... але і захоплюючим».

Тадеуш Ружевич, автор понад 50 томів поезії, перекладених на кількадесят мов світу. До найвідоміших збірок належать: дебютантська «Занепокоєння», «В ложці води», «Лист до людожерів».

Твори Ружевича українською перекладали Григорій Кочур, Юрій Щербак, Дмитро Павличко, Ярина Сенчишин, Станіслав Шевченко, Остап Сливинський, Анатолій Галущак, Василь Білоцерківський.


Тадуеш Ружевич був надзвичайно, непересічно скромною людиною – каже міністр культури Боґдан Здроєвський. Поет відмовлявся від усяких нагород і вирізнень...

- Він втікав від слави і помпезності. Ще кілька років тому з’явилася ідея, щоб поета нагородити найвищою у Польщі відзнакою - Орденом Білого орла. Але Тадеуш Ружевич якимось чудом про це дізнався. Подзвонив до мене і попросив, щоб цього не робити, бо то була б для нього велика незручність. Дуже важко його було переконати щоб прийняв інше вирізнення – медаль «За заслуги для польської культури Gloria Artis». Митець погодився, але за умови, що врочистість відбуденться вдома і ніхто про це не дізнається.

Тадеуш Ружевич спочине у гірській місцевості Карпач. «Він хотів, щоб його там поховали, - каже Боґдан Здроєвський. – За життя Ружевич казав, що дуже хоче залишитися у горах, ближче неба, де йому ніхто не заважатиме».

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти