Вони є посланцями польської культури і дуже часто сприяють зацікавленню польською літературою у світі. У Кракові втретє пройшов Світовий конгрес перекладачів польської літератури. Ельжбєта Каліновська з Інституту книги повідомила, що цьогорічний захід зібрав професіоналів, котрі перекладають польські книги понад 40 мовами:
- Англійська, французька, німецька, іспанська та китайська мови. На ці мови перекладає книги більшість учасників конгресу. Але приїхали й перекладачі, котрі працюють з екзотичними для нас мовами: казахською, азербайджанською, вірменською, персидською, в’єтнамською. - каже Ельжбєта Каліновська.
Під час конгресу перекладачі ділилися досвідом та обговорювали труднощі, котрі повстають при праці власне з польськими текстами:
- Уявіть собі десять перекладачів Вітольда Ґомбровича (відомого польського письменника, що творив поза кордонами країни у 1930-60-х роках). Кожен перекладач має проблеми, пов’язані зі своєю мовою, але з іншого боку мають подібні клопоти пов’язані з мовою, якою писав Ґомбрович. Під час конгресу навіть з’являються такі спонтанні групи перекладачів певного автора.
Ришард Капусцінський, Вітольд Ґомбрович та Станіслав Лем – твори саме цих трьох польських письменників найчастіше перекладаються іноземними мовами. Читачів в усьому світі цікавлять хроніки подорожей, вишукані інтелектуальні тексти з саркастичними нотками та фантазії про майбутнє людства. За кордоном охоче читають також польську літературу репортажного характеру. Наприклад, 19 мовами перекладені книги журналіста Маріуша Щиґєла, в українських книгарнях можна купити його «Ґоттланд» та «Зроби собі рай». Як вважає Щиґєл, успіх книги закордоном порівну залежить від автора та від перекладача тексту:
- Від перекладача справді залежить дуже багато. Я би сказав – 50%. Успіх книги завжди має батька та матір. Якщо матір’ю є письменник, то батьком – перекладач. Головне вміння перекладача це пристосувати текст до конкретної культури, мови, реальності. До конкретної літературної традиції.
До Кракова на конгрес приїхало 200 перекладачів. Навіть ті з найвіддаленіших куточків не сприймають свою працю як щось екзотичне. Як говорить професор Ву Лан з Китаю, в її країні польську літературу однак знають:
- Відомими є трилогія Генрика Сєнкєвича, «Quo vadis», «Хрестоносці». «Quo vadis» є обов’язковим текстом для всіх китайських спеціалістів, хто вивчає європейську літературу.
Зустрічі з колегами за фахом є важливими для самовдосконалення – підкреслює іспанський перекладач польської поезії Абель Мурсія:
- Переклад якогось тексту іншою мовою вже сам по собі є важким. Коли готуємо антологію кількох авторів, доводиться по кілька разів змінювати стиль, тон перекладу, добір лексики. Перекладати важко, але завжди варто.
Конгреси перекладачів польської літератури проходять що чотири роки. Попереднього разу захід відкривався лекцією польської письменниці українського походження Ольги Токарчук.
IAR/О.Б.