Мабуть у кожному місті Польщі існує Пункт туристичної інформації, де Ви отримаєте відомості про історичні та культурні пам'ятки, можете придбати карту, поштівку, сувенір, де Вам подарують буклет, підкажуть, що варто подивитися, де поїсти та розкажуть про цікаві заходи. У Рибнику, повітовому місті на півдні Сілезького воєводства, його пропозиція набагато ширша — вона спрямована як до гостей міста, так і його жителів. Отже, можна сказати, він неформатний. І саме тому він буде темою цієї передачі.
А розповість про нього співробітниця центру «Алло! Рибник» Лідія Бялецька.
— Ми знаходимося в центрі міста. Наш пункт — у нинішньому форматі працює понад два роки, стартувавши під час Дні міста Рибник 2016 року. Коли ми починали, проект співфінансував Європейський Союз, нині ми бюджетна муніципальна установа. А історія створення нашого центру дуже проста. Звісно, неподалік існував стандартний Пункт туристичної інформації, — в ньому були лиш один стілець, стіл і комп'ютер. Тут, де ми зараз знаходимося, колись працювала крамниця «Цепелія», саме того 2016 року її закривали. Тоді ж у мера нашого міста виникла ідея влаштувати в цьому приміщенні Центр не тільки туристичної, а й міської інформації.
Зміна локації та нова ідея діяльності — спрацювали. Нове місце є набагато більшим за площею, її сучасний інтер'єр, розроблений дизайнерами у кольорах гербу міста, поєднує традиційну функцію та нові форми діяльності. Отож, Центр «Алло! Рибник» є місцем, де туристу нададуть необхідну інформацію, де Ви зможете придбати сувенір, пов'язаний з Рибником— як, для прикладу, кухлик, виготовлений на відомому місцевому металургійному заводі «Сілезія», що оздоблений у стилістиці, що складає єдину систему візуальної ідентифікації міста. Втім, це лише одна з ряду форм діяльності...
— Крім цього, ми організовуємо різні заходи. І хоча приміщення Центру невелике, у нас весь щось щось відбувається. Для прикладу, ми — така собі міні-галерея, де експонуються роботи як рибницьких, так і не-рибницьких художників, які, звісно, супроводжують зустрічі з ними. У нас проводяться концерти, літературні вечори... Часто відбуваються міні-концерти... А ще ми стараємося інтегрувати мешканців, зокрема середмістя. Ми також організовуємо зустрічі, під час яких обговорюються теж важкі проблеми. Протягом певного часу в нас зустрічалася група підтримки жінок з алкогольною залежністю або співзалежністю. Були зустрічі про проблеми людей з особливими потребами. Нещодавно, у Міжнародний день незрячих людей, у нас пройшла зустріч із незрячою мандрівницею і авторкою путівників Ганною Пастерни. У нас також часто проводяться майстер-класи для дітей, відбуваються зустрічі для мігрантів з України.
Отже, у Центрі «Алло! Рибник» намагаються активізувати мешканців, а також це майданчик для популяризації місцевих фірм. Ідея Центру — донести до мешканців корисну для них інформацію. Проте його працівники відкриті на ідеї самих містян.
— Багато чого відбувається доволі спонтанно. Як-от: одного разу до нас прийшов чоловік — пан Генрик — любитель старовинних монет та медалей. Виявилося, що в таких як він мешканців міста немає де обмінюватися своїми скарбами. Ми домовилися і таким чином кожної другої суботи місяця у нас зустрічаються нумізмати. У цей день, до речі, по сусідству, в пішій зоні, проводиться блошиний ринок.
Згадане місце — це дуже популярна серед рибничан закрита для дорожнього руху, а відкрита та призначена для прогулянки пішоходів (дептак), вулиця Яна ІІІ Собеського, що веде із площі Ринок до найбільшого у місті храму — базиліки св. Антонія. Невелике приміщення Центру — дійсно таке: це 40-50 квадратних метрів житлової площі. Щонайбільше у ньому може поміститися 50 осіб. Проте, учасників заходів буває набагато більше...
— Влітку, за доброї погоди, ми відчиняємо двері і виходимо на бульвар. Тоді наша аудиторія іноді збільшується до сотень людей. А ще є в нас патіо — відкритий внутрішній дворик кам'яниці, де ми знаходимося, та сусідніх житлових будинків. Його територію ми облаштували разом з мешканцями кам'яниці. Наш сусід Роман Стрончек доглядає квіти, а інтер'єр облаштувала наша місцева художниця Станіслава Древньок — людина закохана в Сілезію, яка всіляко популяризує наш край. Тут є її картини, вона розмалювала старий бювет у сілезькі мотиви, хтось приніс стару сковороду, яку переробив на стінний годинник, інший — старе вікно, в якому ми розмістили фотографію міжвоєнного Рибника. До речі, у нас проводять свої зустрічі активісти сілезьких організацій, вони провели в нас, наприклад, диктант з сілезької говірки.
Центр «Алло! Рибник» це популярне місце серед жителів...
— У нас є постійні відвідувачі, загалом це наші городяни, подеколи — це люди, які є самотніми. Вони залюбки до нас заходять — хоч би для того, щоб прочитати газету (вони є в нас у вільному доступі), безкоштовно скористатися інтернетом, зарядити телефон, кпридбати чай чи каву, тістечко, або ж принести їх із собою — бо і з цим немає проблеми. Усі наші приміщення — пристосовані для осіб з особливими потребами.
Щороку пункт «Алло! Рибник» відвідує приблизно 30 тисяч осіб. Звісно ж, не лише городяни — місто відвідують як туристи з Польщі, так і з-за кордону. Останнім часом переважна більшість польських туристів це любителі телевізійного серіалу «Діагноз», який знімають саме у Рибнику, і який, до речі, можна було подивитися на одному з українських телеканалів. Кількість туристів з кожним роком збільшується...
— Чому варто відвідати Рибник? Я думаю, що Рибник певною мірою нагадує Краків, ми — такий собі Краків у мініатюрі. Я маю на увазі насамперед історичну частину міста... Крім того в нас цікаві індустріальні будівлі, наприклад історична шахта «Іґнаци» чи колишня лікарня «Юліуш», а насамперед — багато місць для активного відпочинку: велодоріжки, штучне озеро, гарні ліси та стави. Чимало осіб приїздить з-закордону, часто - у пошуках свого походження. Колись, до війни, у Рибнику мешкало багато євреїв, яких війна прогнала з нашого краю. Нині приїжджають їхні нащадки — наприклад зараз нас відвідали родичі колишнього власника тартаку...
А ми ще додамо, що з листопада до березня Пункт працює щодня з 10-ї до 18-ї години.
Галя Леськів, Тарас Андрухович, Антон Марчинський