Портал niezalezna.pl наводить коментар Томаша Сакєвича, головного редактора видання «Gazeta Polska Codziennie», на тему так званого плану Бальцеровича, тобто економічних та політичних реформ, проведених після зміни політичного ладу в Польщі (1990 року), відомих також як «шокова терапія».
Томаш Сакєвич звертає увагу – «Донині не бракує захисників плану Бальцеровича як єдиної можливої ідеї виходу з комунізму. Його порівнюють з діями в Україні, Білорусі та Росії, де не проведено реформ і де відбулося навіть 50-відсоткове падіння ВВП». Автор переконує, що це порівняння невиправдане, без логічних і суттєвих підстав. На його думку, Польщу слід порівнювати з країнами Вишеградської групи, які мали наближений рівень розвитку. Проте, тоді результат є негативним для Польщі, і вже напевно показує, що існували інші можливості економічної реформи, не такі дорогі для звичайних громадян і менш руйнівні для майбутнього розвитку економіки.
Як читаємо, план Бальцеровича обріс міфами. Перший з них: Бальцерович запровадив вільний ринок. У Польщі його введено на основі закону Мєчислава Вільчека (січень 1989 року). «Комуністи, рятуючи економіку, що розвалювалася, схвалили тоді найбільш ліберальні в історії нашої країни рішення, які відтак значно обмежено», – наголошує автор.
Другий міф: «Бальцерович довів до відновлення польської економіки. За його правління, а пізніше його ліберальних послідовників, зниження ВВП сягнуло майже 20 відсотків. Банкрутували не лише великі державні підприємства, великих проблем зазнавали й приватні фірми, що тоді народжувалися. Це призвело до гігантського зростання безробіття. Лише відмова від економічних експериментів Бальцеровича дозволила ввійти на шлях стійкого економічного зростання».
Дописувач продовжує: найбільшим шоком для всієї економіки було штучне замороження курсу польської валюти – злотого. «Це довело до масового імпорту на польський ринок неякісних товарів, що вбили місцеве виробництво. Зміни в законодавстві, які дозволили банкам підвищувати відсоткові ставки за кредитами, незалежно від укладених договорів, спричинили справжнє процвітання цього сектора, який повністю захопили комуністи, за рахунок польських фермерів та виробників. Селами прокотилася хвиля самогубств рільників.
Безсумнівно, найбільшою помилкою Бальцеровича була неповага до людського капіталу. Можна сказати, що польська економіка пережила культурну революцію, в якій відбулося матеріальне і соціальне знищення людей, здатних виробляти товари, щоб створити нову еліту. Що цікаво, до нових еліт найшвидше записалися люди старої системи.
Цей спосіб ставлення до економіки остаточно відходить у минуле. Сьогодні найбільшим потенціалом починають вважати саме людський потенціал. Чим більше в економіці рук до праці, тим швидше зростання ВВП. Захід, заохочений гарними результатами імміграції з Центральної Європи, хотів залучити до дешевої роботи іммігрантів з арабських країн. Це закінчилося катастрофою. Польща повинна зробити ставку на розвиток власного демографічного потенціалу, а також на імміграцію з територій, наближених під оглядом культури. Остаточно, мають значення люди, їхні прагнення і здатність співпрацювати. Це справжній кінець міфу псевдоліберального плану Бальцеровича, заснованого на егоїзмі».
http://niezalezna.pl/Н.Б.