«Зробімо ставку на Анджея Дуду» – стаття Бартломєя Сєнкєвича під таким несподіваним заголовком з’явилася 20 липня, за чотири дні до президентських вето. Капітан Управління охорони держави, чиє недавнє керівництво в МВС було однією великою серією незаконних провокацій, включно з підпаленням будки під російським посольством, раніше став волонтером Фундації «Відкритий діалог», що бореться за верховенство права. Відкриття, в що грає Сєнкєвич, може стати ключем до того, щоб зрозуміти останні події.
У статті від 20 липня Сєнкєвич не лише пропонував припинити «глузування», «приниження» і «зневажання» президента. Він писав – увага! – про «народження цими днями нової політичної системи з президентом Дудою як лідером».
Уже після того, як президент застосував вето до згаданих законів, Сєнкєвич дав інтерв’ю під заголовком: «Лише Дуда може врятувати демократію» виданню «Культура ліберальна». У ньому запевнив, що перед президентськими вето він не знав про такі плани:
«Моя пропозиція була лише аналітичною і не інспірувалася якимись таємними знаннями чи контактами. Я лише стверджую, що беручи до уваги доступні інструменти, Анджей Дуда – це єдина людина, яка може врятувати польську демократію».
Кому відомі способи дії на політичній сцені Третьої Речі Посполитої групи функціонерів Управління охорони держави, що створювали цю службу в 90 роках разом із колишніми офіцерами служби безпеки, – скоріше за все, не заспокоївся. Адже запахло духом, який не раз розходився навколо дій Бартломєя Сєнкєвича, Войцєха Брохвича чи покійного Константи Мйодовича.
«Секретна халтура»
Поки повернемося до аналізу заяви Сєнкєвича, відзначмо, що минулого тижня він став героєм чергової публікації, цього разу в щоденнику «Fakt»: «Секретна „халтура” Бартломєя Сєнкєвича. Екс-глава МВС хотів це приховати». Як повідомила газета, Сєнкєвич у Києві є волонтером Фундації «Відкритий діалог», що здобула розголос після того, як її лідер Бартош Крамек заохочував, щоб у Польщі «вимкнути уряд», а ЗМІ придивилися до її невиразного фінансування. Відкрили також, що фундація здобула ліцензію на зброю, а згоду на неї підписав глава Служби військової контррозвідки Пйотр Питель. Як встановила газета, Сєнкєвича востаннє бачили в київському осідку фундації півроку тому, зате пізніше його бачили... в її варшавському відділенні.
«Fakt» написав також, що Сєнкєвич співпрацює з канцелярією президента Петра Порошенка: «Саме ця установа – як твердить наш інформатор – оплачує квартиру Сєнкєвичеві. А точніше величезний семикімнатний апартамент у кам’яниці в чарівному центрі Києва, на першому поверсі – магазин з дорогими годинниками».
Антиросійські, антипольські, пронімецькі
Як усе це скласти в одне ціле? Факт, що «Відкритий діалог» та інші фонди, які підтримували Майдан в Україні, сьогодні борються з партією Право і справедливість, викликає збентеження в деяких наших Читачів. Безпідставно. Все – логічно. Ці фонди представляють інтереси Німеччини, які під час Майдану були тотожними з польськими інтересами. Сьогодні є навпаки.
У період Майдану інтерес України полягав у тому, щоб стати незалежною від Москви. Інтерес Польщі – в тому, щоб ворожа нашій країні 142-мільйонна Росія не створювала спільного блоку з 50 мільйонною Україною. А Німеччина, гравець важкої ваги, хотіла здобути в Україні впливи за рахунок Росії, щоб реалізувати свої економічні інтереси.
Тому на польській сцені Право і справедливість підтримало Майдан з пропольських міркувань. Частина Громадянської платформи – з пронімецьких міркувань. Зате проросійський Броніслав Коморовський найдовше захищав Януковича.
А опісля німецько-польсько-український тактичний союз перестав існувати. В Україні сформувався пронімецький уряд Петра Порошенка, а в Польщі – незалежницький уряд партії Право і справедливість. У результаті, пронімецькі політики польської національності, як Лєшек Бальцерович, Славомір Новак, Бартломєй Сєнкєвич чи Марек Сівєц, призначені Німеччиною, знайшли роботу в Україні. Подібно як Туск з німецької волі став «президентом» Європи.
А «Відкритий діалог» та інші подібні йому установи надалі борються за німецькі інтереси. Цього разу не з Росією, а з Польщею. З нашими прагненнями до незалежності, з ідеєю Міжмор’я і союзом Польщі з Америкою.
http://niezalezna.pl/Н.Б.